Звіт по результатах роботи секції „Формування національної екологічної мережі”

До роботи секції проявили цікавість 22 активні учасники екологічного руху, зокрема представники громадських екологічних організацій України, Молдови та Білорусі, місцевих, районних та національних органів влади у сфері охорони довкілля, представники об’єктів природо-заповідного фонду України (ПЗФ).

 

Секція мала на меті обговорити актуальні проблеми, що виникають при створенні нових об’єктів ПЗФ, при розширенні та збільшенні охоронних територій та формуванні національної екологічної мережі. Визначити пріоритетні питання, та шляхи їх вирішення при активному залученні громадськості. Під час секції були висловлені різноманітні проблемні ситуації, учасники активно ділилися своїм позитивним та негативним досвідом формування екологічної мережі, висловили пропозиції та рекомендації до їх усунення.

 

Робота секції проходила у інтерактивному вигляді і розпочалась із представлення учасників секції, їхніх організацій та діяльності, яку вони проводять в сфері розвитку природо-заповідного фонду України.

 

Учасники визначили ряд проблемних питаннь, які виникають при формуванні національної екологічної мережі:

  1. Екологічне законодавство:

    • Розбіжність ЗУ “Про природо-заповідний фонд”, ЗУ “Про формування національної екологічної мережі”, ЗУ “Про охорону навколишнього природного середовища” та Земельного Кодексу України;

    • Розбіжність українського екологічного законодавства з Європейським;

    • Відмінність національної екологічної мережі від загально прийнятої Європейської (Natura 2000), що заважають інтеграційним процесам в сфері охорони довкілля;

    • Екологічні коридори, як елементи екомережі, не мають відповідного юридичного статусу, який дав би змогу забороняти чи дозволяти будь яку діяльність на його території;

    • В екологічному законодавстві України відсутні примусові викупи землі;

2. Порушення екологічного законодавства з боку влади:

    • При збільшенні території чи створенні нових об’єктів природо-заповідного фонду виникають перешкоди у підписанні зібраних документів з окремими представниками владних структур, що в свою чергу блокує процес формування екомережі та розширення природо-заповідного фонду. Приклади таких випадків: для створення нового національного природного парку у Вінницькій області не вистачає підпису Генерального директора “Вінниця ліс”. Подібна ситуація з Нижньодунаським заповідником та новостворюваним заповідником у Запоріжській області;

    • Продаж територій, що мають статус охоронних під забудову житлових будинків, торгових комплексів та приватних будівель (Комплексна пам’ятка міський сад у м. Кременчук, Полтавської області виставили на аукціон);

    • Використання природоохоронних територій з метою комерційної діяльності (Карадазький заповідник).

 

Реалізація екомережі та створення об’єктів природо-заповідного фонду України (станом на 2005 рік):

    • Підготовлено матеріали до проекту створення національного природного парку „Самарський бір”;

    • Підготовлено матеріали щодо встановлення меж, отримання погоджень для створення Тростянецько-Ворсклянського НПП;

    • Розроблений проект організації території Кременецького ботанічного саду та переданий бот саду;

    • Розроблений проект відводу земельної ділянки та технічної документації щодо винесення в натуру меж Карадагського природного заповідника;

    • Розроблений робочий проект благоустрою та проведені заходи з озеленення центральної садиби національного природного парку „Гуцульщина”;

Зростання кількості і площі ПЗФ відбулось також за рахунок створення та розширення об'єктів місцевого значення, зокрема, створено:

    • регіональний ландшафтний парк „Краматорський” на площі 1738,82 га (Донецька обл.);

    • лісовий заказник „Дивлинський” - 220,4 га (Житомирська обл.);

    • ландшафтний заказник „Заплава р. Чингул” - 154 га (Запорізька обл.);

    • ботанічний заказник „Джулайка” - 14 га (Черкаська обл.);

    • ландшафтний заказник. „Хотинська фортеця” - 22,1 га, 2 гідрологічні пам’ятки природи та 1 памятка садово-паркового мистецтва – 8,2 га (Чернівецька обл.);

    • регіональний ландшафтний парк „Дніпровські острови” - 1214,99 га (м. Київ). Розширено 32 об'єкти на площі 17 316,8 га: зокрема, регіональний ландшафтний парк „Мальованка” - на 1255 га (Хмельницька обл.), регіональний ландшафтний парк „Черемошський” - на 15547,5 га (Чернівецька обл.).

    • створено 2 природні національні парки в Миколаївській області;

    • створено національний природний парк “Комершанський ліс” у Харківській області;

    • Планується збільшення заповідника “Побужжя” у двічі.

 

При формуванні національної екологічної мережі дуже важлива активна співпраця та взаємодія із землекористувачами, з цією метою учасники пропонують:

    • в земельному законодавстві зазначені всі умови користування та несення відповідальність за діяльність на території з природоохоронним статусом;

    • місцевій владі, громадським екологічним організаціям потрібно вести постійний діалог з землекористувачами та землевласниками;

    • землевласник / землекористувач отримуючи приватизаційний акт на землю має бути ознайомлений з заборонами та можливостями ведення господарської діяльності на території;

    • закликати та зацікавлювати економічно землекористувача / землевласника до ведення екологічно збалансованого господарювання.

 

Форми участі громадськості:

    • ініціювання створення нових об’єктів природо-заповідного фонду; збір необхідної документації щодо його створення;

    • громадські екологічні організації можуть забезпечувати виконання бюджетних програм / проектів щодо створення об’єктів ПЗФ; НУО може виступати повноцінним партнером для влади при формуванні екомережі;

    • громадські екологічні організації можуть брати участь у тендерах;

    • НУО можуть отримувати землі в оренду та створювати свої природоохоронні об’єкти (Наприклад, громадська екологічна організація “Гея”, м. Севастополь взяла під особисту охорону дві земельні ділянки в Криму).

 

Результати / пропозиції:

    • не варто дозволяти повній приватизації земель, щоб пізніше не прийшлося колишнім власникам їх викуповувати;

    • створити екотропи;

    • важливо змінювати ментальність представників природоохоронних та інших структур;

    • інформування широких кіл населення щодо екологічних питань, підвищення екологічної свідомості населення;

    • створення фондів допомоги новостворюваним об’єктам природо-заповідного фонду;

    • екологічні коридори зробити частиною об’єктів природо-заповідного фонду.

 

Перелік учасників секції:

    1. Гижко Наталія, Вінницька молодіжна юнацька організація “Скити”

    2. Галущенко Наталія, товариство гуманного ставлення до природи, м. Донецьк

    3. Парнікоза Іван, ДОП КНУ “Зелене майбутнє”

    4. Швецов Анатолій, громадська організація «Екодом», Мінск, Бєларусь

    5. Морозов Павел, інтернет-проект «Природа», Мінськ, Бєларусь

    6. Мельниченко Єкатерина, MКОЕ-Молдова

    7. Альошина Ельвіра, виконавчий комітет Київської районної ради м. Сімферополь

    8. Коломієць Анна, Національний екологічний центр України, голова Миколаївського філіалу

    9. Солдаткін Олег, Держкомекоресурсів АР Крим, Управління Чорноморської держекоінспекції

    10. Савка Галина, Регіональне агенство стійкого розвитку

    11. Булич Ярослав, Регіональне агенство стійкого розвитку

    12. Шапаренко Сергій, Екологічна група «Печеніги»

    13. Довгалюк Максим, НУО «МЕД»

    14. Семьонов Олександр, Асоціація сталого розвитку Севастополя «Аура»

    15. Масюк Сергій, старший офіцер-інспектор з екологічної та радіаційної безпеки Війського-Морських сил України

    16. Кучинська Олександра, Товариство Подільських природодослідників та любителів природи

    17. Чмут Жанна, НУО «Поліська ініціатива»

    18. Мєшкова Тетяна, МАМА-86

    19. Шуміло Олексій, ЕкоПраво-Харків

    20. Яворська Олена, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України

    21. Тамара Малькова, “Зелене досьє”

    22. Старунчак Леся, Регіональне агентство стійкого розвитку