Стявши голову, за волоссям не плачуть

Вода,яку п'є Хмельниччина,далека від якісної, а добудова нових блоків Хмельницької атомної станції виснажить навіть Дністер і ще більше поглибить проблему питної води в регіоні

Гноївка  загачує Збруч

Мешканці вулиці Надзбручанської , що в селі Сокиринці  Чемеровецького району, бояться ...дощів. Якщо іде злива, благодатна цієї пори для селянина, люди навперебій бігають до струмка, який по бетонній трубі перетинає їхню вулицю, і прямує до річки Збруч. Щомиті може статися лихо. Тече по канаві гноївка з гори, де ще за радянських часів примудрилися збудувати  тваринницький комплекс. Його нині використовує  місцеве сільськогосподарське підприємство „Джерело”. За десять років двічі доводилося надзбручанцям у власних оселях плавати в смердючій воді. Залило погреби Лозинських, Кравцових, Деренчуків...Вичерпувати допомагали сусіди. Вода потрапила і в криницю на березі Збруча, якою користується вулиця. І як кажуть люди, ніхто її з тих пір не чистив, ніхто проб не відбирав. Вода всілася, але відгонить  гнояркою. Районні екологічні служби два роки тому після останньої „повені”примусили керівників „Джерела” вивезти ці „склади”, але ж комплекс  накопичив на горі сотні тисяч тонн гною...   Жителі Надзбручанської  старі, немічні, тож їхати добиватися правди просто не мають сили та коштів. Посилали  листи в різні інстанції, розповідають, але відповідей не отримували.

Збруч біля села Жванець впадає в Дністер. І вода, отруєна гноєм, потрапляє не до одного водоводу, з якого п’ють великі та малі міста. Офіційні контролери – Дністровська регіональна інспекція екології та природніх ресурсів, санітарні станції та лабораторії запевняють, що дністровська вода „в нормі”. Тим часом, Кам’янець-Подільське „Теплокомуненерго”,  яке приєднало до себе водоканал, у минулому році просило дозволу відповідного Державного комітету постачати споживачів водою перевищеної жорсткості (до 10,7 міліграм на еквівалент-літр при стандарті 7 ) та більшим вмістом нітратів. Дозвіл було отримано. А звідки ці „добавки”? Та з отих же струмків-струмочків, які ніхто не годен загатити.

Отруйні струмки є не в одних Сокиринцях. Науково-дослідна лабораторія Національного природного парку „Подільські Товтри” постійно б’є тривогу з приводу  неймовірно забрудненої притоки Смотрича Дібрухи. Відходи виробництва Довжоцького спиртзаводу, сміття і відходи життєдіяльності людей, що мешкають на берегах  річки в районі Карвасари, потрапляють у річку Смотрич, а звідти знову ж таки до Дністра. Щоб вести гідро-моніторинг,   Національний парк створив два гідрометеопости.  Але реально вплинути на стан забруднення річок лабораторія не може. Відомчий поділ сфер впливу – великий камінь спотикання . Ті ж самі спостереження паралельно з парком на Дністрі веде Новодністровський гідровузол. Держава двічі, а то й тричі платить за ту ж саму роботу, між моніторами існує неузгодженість дій та висновків. Кожен вирив свою ямку і не бачить, що діється довкола, -кажуть науковці парку. Від цього справа лише програє. Штрафувати -то вже справа санітарної станції та регіональної інспекції. За їхніми даними, в цьому році оштрафовано   -- нищителів чистої води на суму------. Серед них ---- підприємств. Проте, і ці заходи недостатні.

Від Дністра до Горині без води буде горе нам

Більшість респондентів під час опитування, яке проводив наш кам’янець-подільський корпункт, вірять у невичерпність водних ресурсів. Та круговерть водних проблем, виявляється, зачіпає й Поділля.  Край, який  посідає друге місце в Україні після Закарпаття  за покладами мінеральних вод, щедро переперезаний річками та оздоблений голубими перлинами чудових озер, з другим за величиною в нашій державі запасом підземних вод. Болючі подільські „водні” проблеми розкрив завідуючий кафедрою екології Подільської державної аграрно-технічної академії Василь Гищук:
-Голубі плеса поки що невичерпні за кількістю. Але вкрай вичерпні за якістю. Бо раз забруднивши акву віту, живою її вдруге не зробиш. Уже 18 країн Європи купують воду не тільки для побутових потреб, а й для технологічних. Ми ще не такі прискіпливі, вживаємо, що є, тобто, в основному воду з річок. Донедавна Дністер , який поїть і південь Хмельниччини, вважався найчистішою річкою Європи. Тепер же весь його стік переробляється - у сільськогосподарському, промисловому, комунальному режимі. Десятки більших і малих річок, що впадають у Дністер, несуть до нього промислові стоки та побутовий бруд. А там, де  промислові підприємства, як от на притоці Дністра річці Жванчик, там, де два молочні цехи, вода вже біль забруднена. Очистка річкової води для споживання людьми на сьогодні ще надто примітивна. Бо ми можемо довести до норми прозорість питної води, бактеріологічний стан ( застосовуючи дуже шкідливий засіб хлорування). Але чи здатні  провести мікроочистку? Останніми роками в Дністрі побільшало в кілька разів кадмію, а також заліза, важких металів. 

Перспективу забезпечення населення водою діюча влада  оцінює лише в прив’язці до Дністровського водоводу. У кінці нинішньої зими  на ньому у Кам’янці була величезна аварія. Нам, як і киянам, слід збільшити кількість  артезіанських скважин, яких є зараз 22, будувати бювети. Підземне прісне „озеро” не таке велике, як, скажімо, другий „Байкал”, що знаходиться під Донбасом, але від Кам’янця-Подільського воно тягнеться аж на терени Тернопільщини, глибина невидимої водойми в середньому 147 метрів. На жаль, і її примудрюються забруднювати. Назріла потреба припинити нищення цього золотого запасу чистої води, а також розробити стратегію її використання. Наука рекомендує радикально змінити нинішнє бачення забезпечення питною водою Хмельниччини.

 Що таке Дністровський водовід? У свій час, коли ігноруючи цінність природного комплексу Товтрського кряжу, комуністичний режим вирішив спорудити в Кам’янці цементний завод із претензією на першість його в Європі, для його потреб протягли водовід із Дністра, кинувши заодно гілку і для міста. Про якість дністровської води та примітивну її очистку я вже згадував. Є й інша проблема: Дністер дуже скоро знадобиться Хмельницькій АЕС, яку так  невтомно розбудовують Президент та уряд, зовсім не дбаючи про наслідки. Великої помилки допустилися проектанти цієї станції, спланувавши її на територїї, бідній на водні запаси, це заявив  академік Дмитро Гродзінський, у 1994 році висновки його незалежної експертизи було донесено до депутатського корпусу Хмельниччини. Уже на той час ХАЕС „випила” річку Гнилий Ріг, виснажувала Горинь. Добудова поставить нас перед потребою віддати їй на поталу ще й Дністер. На краще  нічого не змінилося. Тоді до 120-річчя Леніна гнали здачу першого блоку. Тепер всупереч тверезому розуму та протесту населення знов поспішають рапортувати. Парламент  мовчить, обласна рада також покірна.

Сльози землі

До річок, однак, потрапляють не лише брудні стоки. У Подільському краї безліч джерел, що мають широкий лікувальний та мінеральний спектр. Наприклад, біля Гірчичної Дунаєвецького району їх аж 30. Знамените намисто збручанської „Нафтусі” уздовж понад річкою Збруч.  У Сокиринцях на Чемеровеччині А в Кам’янці-Подільському були колись відомі Гунські криниці, на місці яких тепер сквер-водойма, та самих джерел, назва яких походить ще від гуннів, годі й шукати. По металевих трубах ці та інші струмки виливаються водоспадом у Смотрич. А чи не краще було б тут таки, на місці Гунських криниць, обладнати бювет цілющої води?!

 До речі, кам’янецькі євреї колись доставляли гунську „акву”  для населення за плату від 2 до 5 карбованців у місяць, бочка коштувала від 25 до 35 копійок, відро від 3 до 6 копійок. Якщо порівняти , то вийде, живильна волога  не втратила своєї цінності. Нині  на півдні Хмельниччини бутильовану воду – столову, питну, мінеральну, лікувальну продукує  --підприємств.

        Один раз у квартал перевіряє ці „точки” відділ державного нагляду  Хмельницького управління стандартизації і метрології. Як розповіла інженер Рима Зейделіс, порушення при розливі води трапляються, хоч за гострим сигналом працівники відділу за останні два роки не виїжджали. За приписами минулого року, окремі виробники не проводили випробування води за показниками безпеки та радіологічними параметрами, відсутні водоміри для обліку використаної сировини. Доводилося  забороняти реалізацію бутильованої продукції, бо приватні підприємці часто поспішають на ринок, не отримавши сертифікат. Штрафні санкції досить високі – 25 відсотків від загального обсягу реалізованої продукції. Окремі види води зникли з продажу. Не знайдете „Дарії”, „Зінківської”, „Вільховецької”. Очевидно, їх виробники не змогли знайти своєї ніші за великою масою цього товару. А шкода, бо воду продукували хорошу.

       Коли серед численних пляшок і пляшечок ви натрапите на закличні етикетки „Освячена”, „Чиста екологічна”, „Відмінна якість”. „Добра якість”,- не купуйтеся на ці характеристики. Чи ж можна перевірити, що вода таки освячена і яким способом? По-друге, Державний комітет з питань технічного регулювання та споживчої кооперації наказом № 66 від 2 квітня 2004 року , керуючись Законом України „Про якість сировини” заборонив ці  „приманки” споживачів.

  Віра ШПИЛЬОВА.