Про результати першого етапу національної транспортної компанії.

На протязі останніх шести місяців 2003-2004 років екологічні громадські організації в 14-ти областях Україні проводять національну кампанію, що направлена на охорону здоров’я населення і зменшення захворювань верхніх дихальних шляхів, через покращення якості атмосферного повітря в населених пунктах України. Дана кампанія проводилась в рамках проекту Milliekontakt Oost-Europa "Програма підтримки НУО України" та координувалася ХМГО „ЕкоПраво-Харків”. На сьогоднішній день закінчився її перший піврічний етап.

Сутність кампанії зводиться до того, щоб прослідкувати, як держані органи влади виконують Закони України в сфері охорони навколишнього природного середовища. Для прикладу було взято систему нормативно-правових актів, що встановлюють необхідність комплектації автомобіля каталізатором. На цьому етапі кампанії організації в різних регіонах України направляли інформаційні запити до обласних та територіальних управлінь ДАІ, Мінприроди, Держмитслужби з вимогою надати інформацію про хід контролю за виконанням законодавчої заборони експлуатації легкових автомобілів не оснащених каталізатором.

Пристрій для нейтралізації ядучих фракцій вихлопних газів автомобіля (каталізатор) почав впроваджуватися західними автомобілебудівниками ще у 80-х роках минулого сторіччя. Майже всі європейські легкові автомобілі вироблялися з каталізаторами вже з початку 90-х. Автомобілі ВАЗ, що експортувалися, у відповідних цехах в Німеччині обов’язково обладнувалися каталізаторами, ще до реалізації, інакше їх не можна було продати в Західній Європі. В європейських країнах наявність каталізатора це законодавчо закріплена норма. Україна тільки розпочинає обов’язкове впровадження каталізатора на легкових автомобілях, як найбільш розповсюдженому виді автомобільного транспорту. Впровадження цієї норми починається не з заохочення встановлення каталізатора, а з заборони експлуатації автомобіля без нього.

Дана заборона встановлена кількома нормативно-правовими актами. Зокрема, 17 вересня 1996 року Кабінет Міністрів України видав Постанову № 1139 „Про деякі питання ввезення імпортних автомобілів”. Нею встановлювалось одразу дві вимоги. Так, п. 1 встановлював, що „з 1 січня 1997 р. дозволяється ввезення на митну територію України лише тих легкових автомобілів (код ТН ЗЕД 87.03), які обладнані пристроєм для нейтралізації ядучих фракцій вихлопних газів (каталізатором)”. Однак цей пункт 2 лютого 1997 року був зупинений в дії, а 19 квітня 1997 року дію його відновлено, потім 10 вересня 1997 року знову зупинено і на цей раз до сьогоднішнього дня. П. 2 Даної Постанови КМУ вказував, що „заборонити з 1 січня 2003 р. експлуатацію легкових автомобілів, не обладнаних каталізатором.” Тобто, на момент прийняття Постанови, для підготовки до її виконання в частині дії п. 2 зацікавленим особам було надано більше шести років. П. 3 встановлював, що контроль за виконанням цієї Постанови має бути покладено на Міністерство внутрішніх справ, Державний митний комітет, Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки. Саме за допомогою цього останнього пункту і були визначені державні органи до яких будуть спрямовуватися запити учасниками кампанії. Хоча п. 1 вказаної вище Постанови КМУ № 1139 в дії було зупинено, 7 грудня 2000 року був прийнятий Закон України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання ринку автомобілів в Україні”, в якому передбачено: „з метою недопущення забруднення навколишнього середовища, поліпшення екологічної ситуації в Україні заборонити з 1 січня 2003 року реалізацію на внутрішньому ринку України та ввезення на митну територію України легкових автомобілів, не обладнаних пристроєм для нейтралізації ядучих фракцій вихлопних газів (каталізатором).”

На початку кампанії НУО та громадяни в різних регіонах України направляли інформаційні запити до обласних та територіальних управлінь ДАІ, Мінприроди, Держмитслужби в 15 областях України. Вони не відрізнялися один від одного ні змістом ні вимогами. Було направлено більше 40 таких інформаційних запитів, з вимогою надати інформацію про хід контролю за виконанням законодавчої заборони експлуатації легкових автомобілів не оснащених каталізатором. Якраз подібність даних запитів найкраще продемонструвала як виконуються державними органами вимоги екологічного законодавства, і які аргументи застосовуються ними для виправдання невиконання своїх обов’язків. На ці запити отримано біля 25 відповідей від посадових осіб державних органів.

На основі відповідей, що надійшли на наші запити було отримано інформацію, яка вказує на те, що саме здійснюють держані органи по виконанню вимог екологічного законодавства в Україні. В більшості областей відповідні територіальні підрозділи Мінприроди, МВС та Держмитслужби не приймають жодних зусиль на виконання законодавчої заборони експлуатації легкових автомобілів не оснащених каталізатором. Причини називаються різні, але всі вони зводяться до наступних основних:

·        це не в їх компетенції, а в компетенції іншого органу;

·        прямо не передбачено Кодексом України про адміністративні правопорушення або Кримінальним кодексом України, відповідальності за експлуатацію транспортного засобу без каталізатора, а тому неможливо виконати вимоги вказаної заборони;

·        неможливості експлуатації каталізатора в умовах використання бензину, що містить тетраетилсвинець (етилований бензин), який з 2003 року забороняється реалізовувати на території України[1];

·        втратили чинність (дію зупинено) нормативні акти, що встановлюють заборону експлуатації легкових автомобілів не оснащених каталізатором.

Єдиним органом на території України, який „чесно” вказав, що вимоги п.2 Постанови КМУ №1139 щодо заборони з 1 січня 2003 року експлуатації легкових автомобілів не обладнаних каталізатором не виконуються, було Державне управління Мінприроди в Одеській області. Вони не наводили причин та аргументів, чому Постанова не виконується.

Цікавим є також той факт, що майже у всіх областях України обласні Управління ДАІ та Мінприроди надали інформацію (здебільшого статистичну) про операцію „Чисте повітря 2003”, хоча в жодному з запитів такого прохання не було.

Потім, учасниками кампанії формувалися не типові інформаційні запити, розроблялися для кожної організації (учасника) окремо з врахуванням відповідей, отриманих на „перші” інформаційні запити. Вони дали змогу конкретизувати інформацію (аргументацію) про не виконання Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання ринку автомобілів в Україні” та Постанови КМУ від 17 вересня 1996 р. N 1139 „Про деякі питання ввезення імпортних автомобілів”.

Крім того, було підготовлено та направлено 6 запитів до автовиробників, які розміщені на території України і займаються збиранням чи виробництвом легкових автомобілів. Метою інформаційних запитів було отримання інформації як їх підприємства виконують вимоги екологічного законодавства України. Джерелом інформації про те, які підприємства займаються виробництвом автомобілів були здебільшого WEB-сторінки цих підприємств. На 6 запитів було отримано 2 відповіді, від підприємств, що розташовані в АР Крим та м. Чернігів. У відповідях вказувалося, що на сьогоднішній день дані підприємства виробництвом (збиранням) автомобілів не займаються. Від тих підприємств, що дійсно займаються виробництвом легкових автомобілів, а це „АвтоЗАЗ-ДЕУ”, „ЛуАЗ”, „КременчугАвтоГАЗ”, відповіді до цих пір не отримано.

В ході кампанії, не на всі надіслані запити були отримані відповіді. Деякі державні органи не сприйняли всерйоз інформаційних запитів, що надійшли від громадських організацій. Для того, щоб державні органи звернули увагу на ці запити були надіслані скарги до відповідних прокуратур на їх бездіяльність. Це дало свої результати – були прийняті заходи прокурорського реагування на скарги. Тільки таким чином запити були задоволені.

Крім інформаційних запитів до територіальних підрозділів МВС, Мінприроди та Держмитслужби, в ході кампанії були направлені звернення до центральних органів виконавчої влади. Так, 10 лютого 2004 р. проводилася гаряча лінія з міністром охорони навколишнього природного середовища С.В. Поляковим. Координатору кампанії вдалося додзвонитися до міністра та задати кілька питань, що стосувалися виконання з боку Мінприроди вимог законодавства щодо заборони експлуатації легкових автомобілів не оснащених каталізаторами. Міністр вказав, що його міністерством нічого не робиться на виконання вказаної заборони по причинам недостатнього фінансування та проблем кадрового забезпечення (недостатньо коштів та людей).

Також, було направлено запит до Державної митної служби з вимогою надати інформацію про виконання Постанови КМУ № 1139 та Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання ринку автомобілів в Україні”. Держмитслужба у відповіді вказала, що графи про наявність каталізатора в реєстраційних документах на автомобіль немає, а тому перевіркою його наявності вони не займаються, це компетенція „служби екологічного контролю”, а згаданий Закон не виконують, через відсутність чіткої вказівки хто повинен здійснювати даний контроль в пунктах пропуску через державний контроль.

Однак є приклади, коли державні органи все таки після нагадування їм їх завдань починають робити кроки в бік виконання своїх обов’язків. Так, в результаті тиску громадськості в Івано-Франківській області, Управління Мінприроди вказало в плані проведення операції „Чисте повітря - 2004” в якості обов’язкових заходів перевірку наявності встановленого каталізатора на легкових автомобілях. В Донецькій області (завдяки актам прокурорського реагування на скарги учасників кампанії) Управління ДАІ готове контролювати виконання вказаних заборон в разі наявності необхідної і розгорнення мінімальної кількості сервісних та інших структур, що будуть займатися технічним оснащенням автомобілів каталізаторами та готові надати необхідну підтримку в межах компетенції, що надана законодавством України.

Крім того, є перспективи для подальшого продовження кампанії. Жоден з митних органів не вказав, що готовий здійснювати або уже здійснює контроль за автомобілями, що ввозяться на митну територію України на предмет встановлення каталізатора, хоча це є прямим обов’язком митних органів.

Автовиробники України, що займаються виробництвом автомобілів не надали повної інформації, як їх підприємства виконують вимоги щодо заборони реалізації на території України автомобілів без каталізатора.

На жаль, велика кількість територіальних органів Мінприроди, МВС та Держмитслужби продовжують наполягати на неможливості чи не доцільності виконання заборони експлуатації легкових автомобілів не оснащених каталізатором.

В цілому в кампанії прийняло участь біля 70 НУО з 15 областей України, які направили більше 70 інформаційних запитів до відповідних обласних та територіальних управлінь ДАІ, Мінприроди, Держмитслужби, дві скарги до Прокуратури на бездіяльність державних органів. Отримано біля 50 відповідей від посадових осіб державних органів на інформаційні запити та скарги.

Отримані на сьогоднішній день результати кампанії вказують на неналежне виконання держаними органами законодавства в сфері охорони навколишнього природного середовища. Причинами цього вбачається в першу чергу, неузгодженість дій компетентних державних органів по виконанню природоохоронних законів, а також недостатня розробка механізму реалізації прийнятих рішень, відсутність контролю за їх виконанням, недостатня обізнаність посадових осіб з вимогами нормативних актів, подекуди відсутність елементарних знань про систему екологічного законодавства України.

 

Стаття підготовлена ХМГО „ЕкоПраво-Харків”

 


[1] Закон України „Про заборону ввезення і реалізації на території України етилованого бензину та свинцевих добавок до бензину” від 15 листопада 2001 року.

Про результати першого етапу національної транспортної компанії.

 

На протязі останніх шести місяців 2003-2004 років екологічні громадські організації в 14-ти областях Україні проводять національну кампанію, що направлена на охорону здоров’я населення і зменшення захворювань верхніх дихальних шляхів, через покращення якості атмосферного повітря в населених пунктах України. Дана кампанія проводилась в рамках проекту Milliekontakt Oost-Europa "Програма підтримки НУО України" та координувалася ХМГО „ЕкоПраво-Харків”. На сьогоднішній день закінчився її перший піврічний етап.

Сутність кампанії зводиться до того, щоб прослідкувати, як держані органи влади виконують Закони України в сфері охорони навколишнього природного середовища. Для прикладу було взято систему нормативно-правових актів, що встановлюють необхідність комплектації автомобіля каталізатором. На цьому етапі кампанії організації в різних регіонах України направляли інформаційні запити до обласних та територіальних управлінь ДАІ, Мінприроди, Держмитслужби з вимогою надати інформацію про хід контролю за виконанням законодавчої заборони експлуатації легкових автомобілів не оснащених каталізатором.

Пристрій для нейтралізації ядучих фракцій вихлопних газів автомобіля (каталізатор) почав впроваджуватися західними автомобілебудівниками ще у 80-х роках минулого сторіччя. Майже всі європейські легкові автомобілі вироблялися з каталізаторами вже з початку 90-х. Автомобілі ВАЗ, що експортувалися, у відповідних цехах в Німеччині обов’язково обладнувалися каталізаторами, ще до реалізації, інакше їх не можна було продати в Західній Європі. В європейських країнах наявність каталізатора це законодавчо закріплена норма. Україна тільки розпочинає обов’язкове впровадження каталізатора на легкових автомобілях, як найбільш розповсюдженому виді автомобільного транспорту. Впровадження цієї норми починається не з заохочення встановлення каталізатора, а з заборони експлуатації автомобіля без нього.

Дана заборона встановлена кількома нормативно-правовими актами. Зокрема, 17 вересня 1996 року Кабінет Міністрів України видав Постанову № 1139 „Про деякі питання ввезення імпортних автомобілів”. Нею встановлювалось одразу дві вимоги. Так, п. 1 встановлював, що „з 1 січня 1997 р. дозволяється ввезення на митну територію України лише тих легкових автомобілів (код ТН ЗЕД 87.03), які обладнані пристроєм для нейтралізації ядучих фракцій вихлопних газів (каталізатором)”. Однак цей пункт 2 лютого 1997 року був зупинений в дії, а 19 квітня 1997 року дію його відновлено, потім 10 вересня 1997 року знову зупинено і на цей раз до сьогоднішнього дня. П. 2 Даної Постанови КМУ вказував, що „заборонити з 1 січня 2003 р. експлуатацію легкових автомобілів, не обладнаних каталізатором.” Тобто, на момент прийняття Постанови, для підготовки до її виконання в частині дії п. 2 зацікавленим особам було надано більше шести років. П. 3 встановлював, що контроль за виконанням цієї Постанови має бути покладено на Міністерство внутрішніх справ, Державний митний комітет, Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки. Саме за допомогою цього останнього пункту і були визначені державні органи до яких будуть спрямовуватися запити учасниками кампанії. Хоча п. 1 вказаної вище Постанови КМУ № 1139 в дії було зупинено, 7 грудня 2000 року був прийнятий Закон України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання ринку автомобілів в Україні”, в якому передбачено: „з метою недопущення забруднення навколишнього середовища, поліпшення екологічної ситуації в Україні заборонити з 1 січня 2003 року реалізацію на внутрішньому ринку України та ввезення на митну територію України легкових автомобілів, не обладнаних пристроєм для нейтралізації ядучих фракцій вихлопних газів (каталізатором).”

На початку кампанії НУО та громадяни в різних регіонах України направляли інформаційні запити до обласних та територіальних управлінь ДАІ, Мінприроди, Держмитслужби в 15 областях України. Вони не відрізнялися один від одного ні змістом ні вимогами. Було направлено більше 40 таких інформаційних запитів, з вимогою надати інформацію про хід контролю за виконанням законодавчої заборони експлуатації легкових автомобілів не оснащених каталізатором. Якраз подібність даних запитів найкраще продемонструвала як виконуються державними органами вимоги екологічного законодавства, і які аргументи застосовуються ними для виправдання невиконання своїх обов’язків. На ці запити отримано біля 25 відповідей від посадових осіб державних органів.

На основі відповідей, що надійшли на наші запити було отримано інформацію, яка вказує на те, що саме здійснюють держані органи по виконанню вимог екологічного законодавства в Україні. В більшості областей відповідні територіальні підрозділи Мінприроди, МВС та Держмитслужби не приймають жодних зусиль на виконання законодавчої заборони експлуатації легкових автомобілів не оснащених каталізатором. Причини називаються різні, але всі вони зводяться до наступних основних:

·        це не в їх компетенції, а в компетенції іншого органу;

·        прямо не передбачено Кодексом України про адміністративні правопорушення або Кримінальним кодексом України, відповідальності за експлуатацію транспортного засобу без каталізатора, а тому неможливо виконати вимоги вказаної заборони;

·        неможливості експлуатації каталізатора в умовах використання бензину, що містить тетраетилсвинець (етилований бензин), який з 2003 року забороняється реалізовувати на території України[1];

·        втратили чинність (дію зупинено) нормативні акти, що встановлюють заборону експлуатації легкових автомобілів не оснащених каталізатором.

Єдиним органом на території України, який „чесно” вказав, що вимоги п.2 Постанови КМУ №1139 щодо заборони з 1 січня 2003 року експлуатації легкових автомобілів не обладнаних каталізатором не виконуються, було Державне управління Мінприроди в Одеській області. Вони не наводили причин та аргументів, чому Постанова не виконується.

Цікавим є також той факт, що майже у всіх областях України обласні Управління ДАІ та Мінприроди надали інформацію (здебільшого статистичну) про операцію „Чисте повітря 2003”, хоча в жодному з запитів такого прохання не було.

Потім, учасниками кампанії формувалися не типові інформаційні запити, розроблялися для кожної організації (учасника) окремо з врахуванням відповідей, отриманих на „перші” інформаційні запити. Вони дали змогу конкретизувати інформацію (аргументацію) про не виконання Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання ринку автомобілів в Україні” та Постанови КМУ від 17 вересня 1996 р. N 1139 „Про деякі питання ввезення імпортних автомобілів”.

Крім того, було підготовлено та направлено 6 запитів до автовиробників, які розміщені на території України і займаються збиранням чи виробництвом легкових автомобілів. Метою інформаційних запитів було отримання інформації як їх підприємства виконують вимоги екологічного законодавства України. Джерелом інформації про те, які підприємства займаються виробництвом автомобілів були здебільшого WEB-сторінки цих підприємств. На 6 запитів було отримано 2 відповіді, від підприємств, що розташовані в АР Крим та м. Чернігів. У відповідях вказувалося, що на сьогоднішній день дані підприємства виробництвом (збиранням) автомобілів не займаються. Від тих підприємств, що дійсно займаються виробництвом легкових автомобілів, а це „АвтоЗАЗ-ДЕУ”, „ЛуАЗ”, „КременчугАвтоГАЗ”, відповіді до цих пір не отримано.

В ході кампанії, не на всі надіслані запити були отримані відповіді. Деякі державні органи не сприйняли всерйоз інформаційних запитів, що надійшли від громадських організацій. Для того, щоб державні органи звернули увагу на ці запити були надіслані скарги до відповідних прокуратур на їх бездіяльність. Це дало свої результати – були прийняті заходи прокурорського реагування на скарги. Тільки таким чином запити були задоволені.

Крім інформаційних запитів до територіальних підрозділів МВС, Мінприроди та Держмитслужби, в ході кампанії були направлені звернення до центральних органів виконавчої влади. Так, 10 лютого 2004 р. проводилася гаряча лінія з міністром охорони навколишнього природного середовища С.В. Поляковим. Координатору кампанії вдалося додзвонитися до міністра та задати кілька питань, що стосувалися виконання з боку Мінприроди вимог законодавства щодо заборони експлуатації легкових автомобілів не оснащених каталізаторами. Міністр вказав, що його міністерством нічого не робиться на виконання вказаної заборони по причинам недостатнього фінансування та проблем кадрового забезпечення (недостатньо коштів та людей).

Також, було направлено запит до Державної митної служби з вимогою надати інформацію про виконання Постанови КМУ № 1139 та Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання ринку автомобілів в Україні”. Держмитслужба у відповіді вказала, що графи про наявність каталізатора в реєстраційних документах на автомобіль немає, а тому перевіркою його наявності вони не займаються, це компетенція „служби екологічного контролю”, а згаданий Закон не виконують, через відсутність чіткої вказівки хто повинен здійснювати даний контроль в пунктах пропуску через державний контроль.

Однак є приклади, коли державні органи все таки після нагадування їм їх завдань починають робити кроки в бік виконання своїх обов’язків. Так, в результаті тиску громадськості в Івано-Франківській області, Управління Мінприроди вказало в плані проведення операції „Чисте повітря - 2004” в якості обов’язкових заходів перевірку наявності встановленого каталізатора на легкових автомобілях. В Донецькій області (завдяки актам прокурорського реагування на скарги учасників кампанії) Управління ДАІ готове контролювати виконання вказаних заборон в разі наявності необхідної і розгорнення мінімальної кількості сервісних та інших структур, що будуть займатися технічним оснащенням автомобілів каталізаторами та готові надати необхідну підтримку в межах компетенції, що надана законодавством України.

Крім того, є перспективи для подальшого продовження кампанії. Жоден з митних органів не вказав, що готовий здійснювати або уже здійснює контроль за автомобілями, що ввозяться на митну територію України на предмет встановлення каталізатора, хоча це є прямим обов’язком митних органів.

Автовиробники України, що займаються виробництвом автомобілів не надали повної інформації, як їх підприємства виконують вимоги щодо заборони реалізації на території України автомобілів без каталізатора.

На жаль, велика кількість територіальних органів Мінприроди, МВС та Держмитслужби продовжують наполягати на неможливості чи не доцільності виконання заборони експлуатації легкових автомобілів не оснащених каталізатором.

В цілому в кампанії прийняло участь біля 70 НУО з 15 областей України, які направили більше 70 інформаційних запитів до відповідних обласних та територіальних управлінь ДАІ, Мінприроди, Держмитслужби, дві скарги до Прокуратури на бездіяльність державних органів. Отримано біля 50 відповідей від посадових осіб державних органів на інформаційні запити та скарги.

Отримані на сьогоднішній день результати кампанії вказують на неналежне виконання держаними органами законодавства в сфері охорони навколишнього природного середовища. Причинами цього вбачається в першу чергу, неузгодженість дій компетентних державних органів по виконанню природоохоронних законів, а також недостатня розробка механізму реалізації прийнятих рішень, відсутність контролю за їх виконанням, недостатня обізнаність посадових осіб з вимогами нормативних актів, подекуди відсутність елементарних знань про систему екологічного законодавства України.

 

Стаття підготовлена ХМГО „ЕкоПраво-Харків”