Права людини і охорона навколишнього середовища

Друга половина нашого століття принесла дві основні зміни, як в правові системи майже кожної країни, так і в міжнародне право. Спочатку права людини, а потім і навколишнє середовище були всесвітньо визнані як фундаментальні суспільні цінності. І в обох випадках існуючі інститути держави і права мусили змінитися, щоб їх гарантувати. Людська істота не може бути відокремлена від середовища, в якому існує і погіршення стану якого обов’язково впиває на неї і її права. Тому не дивно, що в 1972 році на Стокгольмській конференції права людини і охорона навколишнього середовища були об’єднані в перший принцип Декларації. Тоді вперше було сформовано “право на безпечне навколишнє середовище”.

З цього часу нове право було закріплене в Конституції України, Законі України “Про охорону навколишнього середовища”, “Земельного”, “Водного”, “Лісового” кодексі України, Кодексі України “Про надра”, Законах України: “Про охорону атмосферного повітря”, “Про тваринний світ”, “Про природно заповідний фонд України”, “Про екологічну експертизу”, “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”, в Постанові Верховної Ради України “Про червону Книгу”, а також в міжнародних деклараціях і угодах.

Це право стосується не взагалі якогось абстрактного середовища, а є правом  кожної окремої людини на охорону власне її оточення. Воно включає також право всіх індивідів бути проінформованими щодо планів і проектів, які можуть зашкодити навколишньому середовищу, брати участь у процедурах прийняття рішень і коли необхідно, застосовувати відповідні засоби для відшкодування заподіяного лиха, чи відновлення порушених гарантій.

Основою цієї системи є участь громадськості в охороні навколишнього середовища, яка обов’язково включає, перш за все, доступ до інформації. Власне, тому останні досягнення міжнародного права підкреслюють важливість цього інституту. Принцип участі громадськості закріплено не лише в Декларації Ріо-де-Жанейро 1992року і Порядку Денному на ХХІ століття, прийнятому на тій же Конференції, а й в укладених за останній час міжнародних угодах, що стосуються захисту моря і річок, транскордонних забруднень і останній міжнародній п’ятій ПанЄвропейській Конференції, Київ – 2003.

Протягом тривалого періоду через нехтування об’єктивними законами розвитку і відтворення природно-ресурсного комплексу на Україні, складається кризова екологічна ситуація. За відсутності ефективно діючих правових, адміністративних та економічних механізмів природокористування, без урахування вимог охорони довкілля на Україні створювалася економіка, якій притаманна висока питома вага ресурсоємких та енергоємних технологій. Ці чинники призвели до деградації довкілля. Надмірного забруднення поверхневих та підземних вод, повітря, земель, нагромаджень у дуже великих кількостях шкідливих, у тому числі високотоксичних відходів виробництва.

Все це позначилось і на нашому місцевому рівні міста Нова Каховка, де починаючи з 1960 років велось будівництво заводів гігантів “Сокіл”, “ЕМЗ”. На цих підприємствах накопичувалась значна кількість промислових відходів. Будувалась ГЕС, а з нею лінія електромереж потужністю 330-770кВт.

Дякуючи правовим нормам в місті Нова Каховка ті шкідливі чинники, які утворювались на цих підприємствах не набували різкого розповсюдження і впливу на навколишнє середовище, так як це відбувалось шляхом застосування безвідходних технологій, очистці повітря, води, та інше.

Так очисні споруди господарчо-виробничого підприємства водоканалу по очистці зливних стоків електромашинобудівного заводу були кращі на Україні, ефективність очистки яких досягає 90-98 відсотків.

Використовуючи правові документи і дякуючи активності громадськості в 1997році було призупинено ріст інфекційної захворюваності на гепатит А серед населення на 48%, зекономлено більше 10млн. гривень за рахунок упорядкування міста і недопущення встановлення хлораторних устаткувань на артезіанських свердловинах, які негативно впливають на здоров’я населення.

Використовуючи Закони України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”, та Закон “Про охорону навколишнього середовища”, з допомогою громадськості і правоохоронних органів вирішене питання забезпечення всіх об’єктів харчування міста Нової Каховки вбиральнями.

За останній час громадськість міста турбує проблема поховання твердих побутових відходів і низькі темпи росту підприємств по переробці вторинної сировини із-за чого була б можливість зменшенню кількості не узаконених сміттєзвалищ та поліпшення прибирання міста від сміття. Наше товариство вважає, що і ця проблема може бути вирішена, якщо до неї влада буде дивитися з економічної точки зору. Я думаю, що є вже деякі міста, які цю проблему почали вирішувати і хочеться щоб вони поділилися своїми наробітками.

Складна екологічна ситуація в Україні, нашому місті, враховуючи економічні можливості, може бути стабілізована і покращена не тільки виділенням коштів на вирішення екологічних проблем, а і за рахунок вдосконалення природоохоронного законодавства, освіти громадян, діяльності громадських екологічних об’єднань, створення такої нормативної бази, яка б давала можливість не наносити шкоди довкіллю, а саме і життю громадян України, виробниками різного кола і користувачами природних ресурсів.

Щоб бути сучасним керівником виробництва, фахівцем з екологічного напрямку, громадським діячем потрібно обов’язково мати знання діючого природоохоронного законодавства, нормативних актів у цьому напрямку.

 

Відповідальний секретар Новокаховського товариства охорони природи Віталій Козак.