НАЙПОШИРЕНІШИЙ ЗЛОЧИН УКРАЇНСЬКОЇ БЮРОКРАТІЇ ПРОЦВИТАЄ У МІНЮСТІ

  В Бєларусі бюрократична машина працює краще, ніж в Україні. Найпоширеніший приклад розпущеності українського чиновництва - масове порушення ст.7 Закону "Про звернення громадян": здебільшого скарги направляють на розгляд якраз тим, на кого скаржаться. 

 

НАЙПОШИРЕНІШИЙ ЗЛОЧИН УКРАЇНСЬКОЇ БЮРОКРАТІЇ
ПРОЦВИТАЄ У МІНЮСТІ

Також опубліковано на сайті “Майдан”
Майдан/ Новини/ Статті
http://maidan.org.ua/static/mai/1128370194.html

   Немає суспільства без держави, немає держави без бюрократичного апарату, тобто державних службовців у органах влади та управління.

   Я за походженням бєларус. Лукашенко мені ніколи не подобався. Але цього року я провів місяць в Бєларусі, звертаючи увагу на різні подробиці. Дійшов висновку, що скандальна слава самодура Лукашенка дуже заважає демократам бачити деякі реальні досягнення бєларуського суспільства в економіці та соціальному стані. Зовсім невипадково за прийнятим ООН показником - Індекс Людського розвитку - Бєларусь на першому місці серед усіх країн ННД.

   Звичайно, в основі суспільних досягнень лежить праця усього трудящого люду, зокрема фахівців. Але не обійтись і без співучасті у цих справах і бюрократії. У мене склалось враження, що в Бєларусі неспівставимо (на порядок!) краще працює державний апарат, ніж в Україні. Принаймні це явно помітно в питаннях охорони природи, енергозбереження, охорони здоров'я, освіти, соціальних послуг тощо.

   Само собою, чиновництво ретельно відпрацьовує вимоги Лукашенка боротись з опозицією та всіляко підтримувати його авторитарний режим. Такою діяльністю при Кучмі не менш активно займались і українські держслужбовці. Але решту часу і зусиль бєларуська бюрократія майже цілком витрачає не на себе, а на виконання своїх безпосередніх функціональних обов'язків відповідно до законодавства. Корупційні прояви є, але українські масштаби корупції та сваволі серед держслужбовців в Бєларусі немислимі. "Отсєбятіну з розмахом" може собі дозволити лише сам Лукашенко.

   Всі бєларуські держслужбовці знають своє місце, що важко сказати про українських, особливо розпустившихся після низки сумнівних кадрових призначень після помаранчевої революції. Багато хто з революціонерів працювати відповідно до вимог посадової інструкції і самі не вміють, і роботу підлеглих організувати неспроможні.

   Лукашенко схвально оцінив рішучість дій Ющенка при відставці Уряду. Приборкання ж українського держапарату загалом та переведення її в "бєларуський" режим служби для Ющенка завдання дуже складне. Але воно набагато важливіше, ніж безкінечний пошук злагоди з так званими "політиками" та "партіями", які насправді часто є обслугою кримінально-кланових інтересів, і ніякої злагоди надовго і по суті з ними досягти неможливо.

   Суттєве покращання роботи держапарату необхідне для стабільності та прогресу українського суспільства. І якраз тут пора нагадати, що Ющенко обіцяв на Майдані - дослухатись до думки громадян та громад. А найважливіший важіль у зв'язку громадян з державою - робота держапарату зі зверненнями. Якби вона відбувалась у відповідності з нормами Закону "Про звернення громадян", то критичні сигнали допомагали б усуненню недоліків, а пропозиції збільшували б потенціал розвитку суспільства.

   На жаль, відповіді не по суті звернення (відписки) є дуже масовим явищем в Україні. Але важко довести загальну низьку якість - перед узагальненням в кожному випадку треба вникати в конкретні обставини. Інша річ - порушення процедурні, які в кінцевому підсумку сприяють масовості відписок та різних форм брехні, руйнують всякі надії.

   Найпоширенішим процедурним порушенням Закону України "Про звернення громадян" є ігнорування вимоги ст. 7: "Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються."  В реальності це порушення стосується абсолютної більшості скарг - перевіряти скаргу та реагувати на неї, як правило доручають саме тим, на кого скаржаться. Очевидно, що зацікавлена сторона не може бути об'єктивною. Кожний порушник і корупціонер в держапараті використовує таку ситуацію для зображення себе янголом.

   В масштабі держави це порушення є найголовнішим бюрократичним злочином. Він охоплює більшість органів державної влади та управління в Україні. Часто-густо чиновники навіть не уявляють, що може бути якось інакше: є спеціалізація підрозділів, і розібратись у справі найкраще можуть люди, які подібними питаннями займаються постійно, навіть якщо скаржаться саме на них. Є ієрархічна структура, подібна до військової, рух інформації та прийняття рішень йде або зверху вниз, або знизу уверх.

   Дуже нетиповою є ситуація, коли начальник шукає якогось стороннього "ревізора", щоб розглядати скаргу на підлеглий підрозділ неупереджено. Я був би дуже радий одержати вістки, що в якихось установах це не так і там дотримання цієї норми вирішено системно.

   У західних країнах, де проблема "конфлікту інтересів" давно вже усвідомлена і увійшло в багато законодавчих обмежень, така ситуація вважається неприпустимою. В Україні ж, на жаль, таке пряме порушення норми Закону панує і в Мінюсті, який мав би би бути зразком дотримання законності для усього українського чиновництва.

   Наприклад, вже більше 10 років листуються з Мінюстом члени Української екологічної асоціації "Зелений світ". Історія ця жахлива і по своєму цікава, подробиці її займуть багато місця. Але для вищепозначеної теми важливо те, що кожного разу скарги на протизаконні дії, вчинені підрозділом легалізації об'єднань громадян, направляються на розгляд саме до нього. Навіть якщо у скаргах прямо згадана норма ст. 7 Закону "Про звернення громадян!" та міститься вимога НЕ НАПРАВЛЯТИ це на розгляд тим, чиї дії оскаржуються - хоч на голові стій, але все одно цю вимогу Закону порушать.

   У скарзі стверджується, що директор цього департаменту пані Н.Марченко вчинила посадовий підлог. А розслідує скаргу на її дії все одно вона сама або її підлеглі. Очевидно, який висновок вона може дати.

   Так було при усіх міністрах юстиції, зокрема - при В.Онопенку, С.Головатому, О.Лавриновичу та Р.Зваричі. Виняток був - при Сюзані Станік на посаді Міністра. Але коли при ознайомленні з матеріалами перевірки екологісти надали документи МВС, що свідчили про явну брехню у відповіді Мінюсту, "незалежні перевіряльщики" злякались, пообіцяли отримати пояснення в тому ж самому управлінні об'єднань громадян і надати додаткову відповідь. Проте додаткової відповіді так і не з'явилось, а на повторний прийом до С.Станік уже не пускали - відповідь надана.

   Дві моїх власних спроби потрапити на особистий прийом до післяреволюційного п.Романа Зварича, щоб відчути нарешті смак верховенства права, не досягли мети. Довелось задовільнитись зустрічами з заступником Міністра п. М.Шупенею, а потім, коли відповідь знову підготувала п. Марченко, з - першим заступником Міністра І.Ємельяновою.

   Треба визнати, що заступники Міністра Юстиції - люди розумні, суть проблем схоплювали швидко. Але коли мова заходила про скасуванян неправомірниз рішень та покарання винних у підлозі та фальсифікаціях, доручали шукати вихід знову ж пані Н.Марченко, по якій (це моє особисте оціночне судження!) плаче тюрма.

   Мріючи вголос, дуже хотілось би, щоб новий Міністр Юстиції у повній відповідності з законом не тільки розглянув би справу про порушення прав членів "Зеленого світу" посадовцями Мінюсту- зважаючи на її 10-річний вік, але також вжив системні заходи з запобігання найпоширенішому бюрократичному злочинові і в Мінюсті, і в державному апараті взагалі.

   Бо цим злочином нищаться переваги української демократії над бєларуською диктатурою, в які я все ж таки вірю.

   Сергій Федоринчик,
   керівник інфоцентру УЕА "Зелений світ"