Системний аналіз державної екологічної політики

Використання соціо-культурної моделі як універсального інструменту для аналізу будь-якої державної політики, в даному разі - екологічної

 

СИСТЕМНИЙ АНАЛІЗ ДЕРЖАВНОЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ ПОЛІТИКИ
З ПОЗИЦІЙ ДОТРИМАННЯ ЕКОЛОГІЧНИХ ПРАВ ГРОМАДЯН

Сергій ФЕДОРИНЧИК, керівник інфоцентру УЕА “Зелений світ”

Від автора

    Цей огляд  був написаний у ході  роботи над доповіддю громадських екологічних організацій  "ДОТРИМАННЯ ЕКОЛОГІЧНИХ ПРАВ В УКРАЇНІ - 2006", і з незначними скороченнями складає в ній підрозділ 4.1.  Координував роботу над доповіддю Олександр Степаненко (Еколого-гуманітарне  об'єднання "Зелений світ", м. Чортків Тернопільської області). Завдяки фінаносвій підтримці Фонду сприяння демократії Посольства США в Україні доповідь була видана і надрукована влітку 2007 р. Харківським видавництвом "Права людини".
    Сподіваюсь, що цей огляд може привернути увагу громадськості, професіоналів природоохоронної сфери, а також політологів і аналітиків.  Хоча він дуже далекий  від завершеності  в силу особливої складності екологічної політики, приклад застосування в ньому соціо-культурної моделі може посприяти вжитку цього інструменту для аналізу державної політики (policy) у багатьох інших сферах.

1. ЗВ’ЯЗОК ЕКОЛОГІЧНИХ ПРАВ ГРОМАДЯН З ЕКОПОЛІТИКОЮ ДЕРЖАВИ
2. ПРИЧИНИ ПЛУТАНИНИ ДОВКОЛА СЛОВА “ПОЛІТИКА”

3. СОЦІОКУЛЬТУРНА МОДЕЛЬ

4. ПОЯСНЮВАЛЬНА СИЛА МОДЕЛІ

5. СИСТЕМА ІНСТРУМЕНТІВ ПОЛІТИКИ

6. ПЕРША (ІНФОРМАЦІЙНА) КОМПОНЕНТА ЕКОЛОГІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

    6.1. ІНФОРМАЦІЯ - ОСНОВА УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

     6.2 НЕДОТРИМАННЯ ОРГУСЬКОЇ КОНВЕНЦІЇ ТА ІНШИХ НОРМАТИВНИХ АКТІВ

    6.3. СВІТОГЛЯДНА РІЗНИЦЯ У СТАВЛЕННІ ДО ІНФОРМУВАННЯ ГРОМАДЯН

    6.4. ВИСНОВКИ ЩОДО ПЕРШОЇ СКЛАДОВОЇ ЕКОПОЛІТИКИ

7. ДРУГА (ВАРТІСНО-НОРМАТИВНА) КОМПОНЕНТА ЕКОЛОГІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

    7.1. НОРМОТВОРЧА ДІАРЕЯ (укр. – ПРОНОС)

    7.2. ПОСТАНОВА КАБМІНУ ОБМЕЖУЄ ЗАКОН “ПРО ЕКОЛОГІЧНУ ЕКСПЕРТИЗУ”

    7.3  ХИТРІ ПОСТАНОВИ ПРО ДЕРЖАВНІ ПРОГРАМИ

    7.4. ЯКІСТЬ “ОСНОВНИХ НАПРЯМІВ”

    7.5. УКРАЇНСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО ОЧИМА ЄВРОПЕЙЦІВ

    7.6. ПРО ПОКРАЩАННЯ ЯКОСТІ НОРМОТВОРЧОГО ПРОЦЕСУ

    7.7 ПАРАДИГМА “ПЕРЕХІДНОГО СУСПІЛЬСТВА”

    7.8. НЕХТУВАННЯ ЕКОІНТЕРЕСАМИ ПРИ ПРИВАТИЗАЦІЇ КРИВОРІЖСТАЛІ”

    7.9. “ЕНЕРГОАТОМНЕ” РОЗУМІННЯ ЗБАЛАНСОВАНОГО РОЗВИТКУ

    7.10. ПАТОЛОГІЧНЕ МИСЛЕННЯ ПОЛІТЕЛІТИ ГАРАНТУЄ ПАТОЛОГІЇ РОЗВИТКУ

    7.11. ВИСНОВКИ ЩОДО ДРУГОЇ СКЛАДОВОЇ ЕКОПОЛІТИКИ

8. ТРЕТЯ КОМПОНЕНТА ЕКОПОЛІТИКИ: СТРУКТУРИ КОМУНІКАЦІЙ ТА ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ

    8.1. ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ ЯК КОМУНІКАТИВНИЙ МЕРЕЖЕВИЙ ПРОЦЕС

    8.2. ДЕГРАДАЦІЯ ПОТЕНЦІАЛУ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ

    8.3. БЕЗЛАД ІНСТИТУЦІЙНОГО “ВПОРЯДКУВАННЯ”

    8.4. ВІДСУТНІСТЬ НАВИЧОК, ПІДРОЗДІЛІВ ТА ПОСАДОВЦІВ ДЛЯ ПРОЕКТНОГО УПРАВЛІННЯ

    8.5. БАГАТОСТРАЖДАЛЬНЕ МІНПРИРОДИ

    8.6. МІСЦЕВЕ САМОПРАВСТВО ПО-ЗА ДЕРЖАВНОЮ ПОЛІТИКОЮ

    8.7. ПОРІВНЯННЯ З ДОСВІДОМ ІНСТИТУЦІЙНО-СТРУКТУРНОГО РОЗВИТКУ ІНШИХ КРАЇН

    8.8. ДЕ МАЮТЬ БУТИ УСТАНОВИ ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНОГО ФОНДУ?

    8.9 МАРГІНАЛЬНІСТЬ “ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА” В УКРАЇНІ

    8.10. ВИСНОВКИ ЩОДО ТРЕТЬОЇ СКЛАДОВОЇ ЕКОПОЛІТИКИ

9. ЧЕТВЕРТА (РЕСУРСНА) СКЛАДОВА ЕКОЛОГІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

    9.1. МАКСИМУМ НЕПРОЗОРОСТІ ТА ЗАКРИТОСТІ – У ФІНАНСУВАННІ

    9.2. НЕДОСКОНАЛІСТЬ ЗАКОНОДАВСТВА ТА ЙОГО НЕДОТРИМАННЯ

    9.3 РЕКОМЕНДАЦІЇ ЕКСПЕРТІВ ЄЕК ООН ЩОДО ВДОСКОНАЛЕННЯ
ЕКОНОМІЧНОГО МЕХАНІЗМУ ТА РЕАКЦІЯ НА НИХ МІНПРИРОДИ

    9.4. ПОГАНО НАЛАГОДЖЕНІ КОМУНІКАЦІЇ (ЗВ’ЯЗКИ МІЖ БЮДЖЕТНИМИ ПРОЦЕСАМИ МІНПРИРОДИ ТА ІНШИХ СУБ’ЄКТІВ ЕКОЛОГІЧНОЇ ПОЛІТИКИ)

    9.5. ФІНАНСУВАННЯ МІЖНАРОДНОЇ ПРИРОДООХОРОННОЇ СПІВПРАЦІ

    9.6. БРАКУЄ КОШТІВ ЧИ ПРОЗОРОСТІ, ЕФЕКТИВНОСТІ ТА ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ?

    9.7.  ВИСНОВКИ ЩОДО ЧЕТВЕРТОЇ СКЛАДОВОЇ ЕКОПОЛІТИКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ ВДОСКОНАЛЕННЯ ЕКОНОМІЧНО-ФІНАНСОВИХ МЕХАНІЗМІВ ПРИРОДООХОРОННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

10. РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ЗМІН У ДЕРЖАВНІЙ ЕКОПОЛІТИЦІ

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ