9.7. ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО ВДОСКОНАЛЕННЯ ЕКОНОМІЧНО-ФІНАНСОВИХ МЕХАНІЗМІВ ПРИРОДООХОРОННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Негаразди у фінансовій сефрі є закономірним наслідком негарздів у трьох інших компонентах екополітики. Що робити - ясно, потрібна політична воля.

 

9.7. ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО ВДОСКОНАЛЕННЯ ЕКОНОМІЧНО-ФІНАНСОВИХ МЕХАНІЗМІВ ПРИРОДООХОРОННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

ВИСНОВКИ: Четверта (ресурсна) складова екологічної політики має великі негаразди – фінансування природоохороних заходів недостатнє, водночас кошти використовуються неповністю, неефективно та корупційно. Але відповідальності за це не має. В цій складовій найбільше відображаються вади інших трьох компонент української екополітики: погане інформування, нечіткість законодавства та його недотримання, нерозвинутість суспільних комунікацій тощо.

1. НЕ ДОПУСКАТИ СКОРОЧЕННЯ ОБСЯГІВ ТА ПРОПОРЦІЇ ФІНАНСУВАННЯ ДОВКІЛЛЄВОЇ СФЕРИ. Природоохоронні витрати мають збалансовані з надходженнями “від природи” в окремому розіділі бюджету, і в міру можливостей мають доповнюватися фінансуванням з міжнародних джерел. Порядок надання міжнародної природоохоронної допомоги має бути узгоджений з Бюджетним Кодексом України.

2. ДОБИВАТИСЬ БАЛАНСУ МІЖ НАДХОДЖЕННЯМИ ЗА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ ТА ВИТРАТАМИ НА ПРИРОДООХОРОННІ ЦІЛІ вiдповiдно до принципiв десятого роздiлу (економiчний механiзм) Закону "Про охорону природного навколишнього середовища". Витрати на дотримання екологічного законодавства, створення та охорону об’єктів природно-заповідного фонду, вдосконалення системи управління, моніторинг стану довкілля та моніторинг ефективності витрат, загальне підвищення екологічної обізнаності населення, дослідження та розробки принципової ваги для довкіллєвої сфери мають фінансуватись безпосередньо з бюджету.

3. ВРЕГУЛЮВАТИ ДІЯЛЬНІСТЬ ЕКОФОНДІВ ЗАКОНОДАВЧО Постанова КМУ від 7 квітня 2006 р. N 462 “Про внесення змін до Положення про Державний фонд охоронинавколишнього природного середовища”, дозволяє фінансувати неефективні проекти. Роль центру в управлінні ресурсами Фонду треба чітко обмежити загальним моніторингом, науковими дослідженнями та фінансуванням проектів, які мають значення для кількох регіонів. Необхідно обмежити право місцевих екофондів на свій розсуд розподіляти чи перерозподіляти ресурси, можливо через встановлення співвідношень асигнувань на різні статті витрат. Уряд повинен мати право на підставі результатів перевірок обмежувати частину платежів за забруднення, що залишається на місцевому рівні, якщо вона використовуються не за призначенням.

4. МАКСИМАЛЬНО ЧІТКО ВИЗНАЧИТИ ПРІОРИТЕТИ ЕКОПОЛІТИКИ НА П’ЯТЬ РОКІВ ТА ЩОРІЧНО. Державні витрати на охорону довкілля повинні враховувати стратегічні пріоритети, які, у свою чергу, мають прив’язуватися до конкретних результатів, що впливають на громадське здоров’я, громадську безпеку, скорочення масштабів бідності та охорону природних ресурсів. У довкіллєвій сфері потрібні власні чіткі пріоритети, на основі яких можна встановлювати конкретні екологічні цілі та завдання. Одним з пріоритетів має стати підвщення загальної обізнаності населення з екологічної безпеки.

5. РІШЕННЯ ПРО ДЕРЖАВНІ АСИГНУВАННЯ НА ЕКОЛОГІЧНІ ЦІЛІ МАЮТЬ СПИРАТИСЯ НА ҐРУНТОВНИЙ АНАЛІЗ ЕКОЛОГІЧНОЇ ТА ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ РАНІШЕ ЗРОБЛЕНИХ ВИТРАТ. Треба прийняти процедури, що дозволяють різним рівням державного управління з урахуванням пріоритетів встановлювати конкретні цілі та результати, досягнення чи недосягнення яких піддається перевірці. Наприклад, - скорочення рівнів забруднення. Потрібен моніторинг результативності довкіллєвих витрат за міжнародними стандартами, принаймні застосування аналізу витрати/вигоди. Оцінки потрібні на всіх рівнях державного управління, і не лише фінансових та адміністративних аспектів, але і екологічних

6. ПЕРЕГЛЯНУТИ СИСТЕМУ ПЛАТЕЖІВ ЗА ВИКОРИСТАННЯ РЕСУРСІВ ТА ЗАБРУДНЕННЯ Змінити обгрунтування та розміри плати за використання лісових ресурсів, надр, спеціальне водокристування тощо – так, щоб підтримувалась збалансованість. Вартість продукції повинна включати витрати на відновлення довкілля, деградованого від побічних наслідків цього виробництва.

7. ПОСИЛИТИ ПРОЗОРІСТЬ ТА ГЛАСНІСТЬ. Звітність має бути змінена так, щоб не було складним відстежити екологічні витрати, здійснені ними. Необхідно поглибити обізнаність громадськості та її участь у прийнятті рішень згідно з Оргуською Конвенцією. Пропонується зробити нормою щорічне проведення ПУБЛІЧНИХ СЛУХАНЬ про виконання мiсцевих екологiчних програм та використання екологiчних фондiв

8. ЗБІЛЬШИТИ УЧАСТЬ ГРОМАДСЬКОСТІ В БЮДЖЕТНОМУ ПРОЦЕСІ НА ПІДСТАВІ НОРМ УКРАЇНСЬКОГО ЗАКОНОДАВСТВА ЩОДО ПРАВ ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ, ЗОКРЕМА - ОРГУСЬКОЇ КОНВЕНЦІЇ. Офiцiйно, через розробку та затвердження відповідних положень та змiн до законодавства, визнати необхiдність участi громадськостi у всiх стадiях бюджетного процесу на всiх рiвнях влади. Враховуючи, що Оргуська Конвенція після її ратифікації стала частиною національного законодавства України, і що одним з пріоритетів допомоги західних країн України є зміцнення верховенства права пропонуємо: В КОЖНОМУ ПРОЕКТІ МІЖНАРОДНОЇ ДОПОМОГИ УКРАЇНИ В ЕКОЛОГІЧНІЙ СФЕРІ ОБОВЯЗКОВО МАЄ БУТИ РОЗДІЛ “ІНФОРМУВАННЯ ТА ЗАЛУЧЕННЯ ГРОМАДСЬКОСТІ”, в якому мають бути описані передбачені для цього в проекті процедури, заходи та кошторис.

9. ВДОСКОНАЛИТИ ТЕНДЕРНІ ПРОЦЕДУРИ, виключивши ситуації конфлікту інтересів. Передбачити участь НУО як у конкуруванні, так і в прийнятті рішень;

10. ВИДIЛЯТИ НЕ МЕНШЕ 1% вiд загальної суми витрат на природоохороннi цiлi в бюджетах усiх рiвнів для цілей екологічної освіти та просвіти