9.6. БРАКУЄ КОШТІВ ЧИ ПРОЗОРОСТІ, ЕФЕКТИВНОСТІ ТА ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ?

Поширена думка, начебто для охорони природи не вистачає коштів, спростовуться Рахунковою Палатою - гроші Мінприроди використовує неефективно. Починати треба з прозорості.

 

9.6. БРАКУЄ КОШТІВ ЧИ ПРОЗОРОСТІ, ЕФЕКТИВНОСТІ ТА ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ?

Недостатнiсть фiнансування природоохоронної дiяльностi в Українi загалом відзначається всіма учасниками екоруху. Екологiчні програми без фiнансування є пустими деклараціями.

Загальний обсяг видаткової частини держбюджету на 2007 рік – 161 млрд 819 млн грн (130 090 млн в загальному фонді та 31 729 млн грн в спеціальному). На фiнансування діяльності Мінприроди, Держводгоспу, Держкомзему, Геологічної Служби та Геодезичної служб загальному фонді на 2007 р. передбачено 1084 млн грн , у спеціальному - 1253 млн., разом 2 млрд 337 млн грн. Тобто це приблизно 1.44% від загального бюджету.

Проте, якщо врахувати, що зних 616 млн йде на “Розвиток мінерально-сировинної бази, в тому числі буріння артезіанських свердловин”, що є прямо природоруйнівною дільністю, а також 598 млн на Держводгосп (з них 548 млн – на “Експлуатація загальнодержавних і міжгосподарських державних меліоративних систем”), екологічний баланс діяльності якого близький до нуля (якщо не відмовний), то вийде 1 млрд 123 млн, або 0.7%. Було і гірше. Рахункова Палата робила висновок щодо 2000 р.: “У загальних видатках державного бюджету України питома вага видатків по розділу "Охорона навколишнього природного середовища та ядерна безпека" і видатків державного фонду ОНПС займає менше 0,5 відсотка.” [27]

А скільки треба витрачати? Для порівняння - в країнах Центральної Європи на це виділяють 2-3%, а Західної - до 5%. Зрозуміло, що відповідь на ці питання залежать як від загального стану економіки, так і від політичних пріоритетів керівництва країни І з цим невеликими відсотком можна було б примиритись, якби значна частина довкіллєвих коштів не йшла у "загальний казан", а не на цілі охорони природи!

Збори за спеціальне використання природних ресурсів дають надходжень в бюджет 1 млрд 909 млн грн, збір за забруднення навколишнього природного середовища 575 млн., тобто це вже більше ніж формальні видатки 2 млрд 337. Але якщо дохідну частину “від природи” додати збір за спеціальне водокористування - 479 млн (значною мірою покрились би витрати на Держводгосп), платежі за користування надрами загальнодержавного значення 501 млн та збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету (читай - за природоохоронні кошти) в обсязі 827 млн, то “природні” надходження становлять 4 млрд 297 млн грн - майже у два рази більше!

Експлуатуючи природу, керівна еліта України не думає повертати їй борги. Охорона природи фінансується за залишковим принципом. На “міжнародне співробітництво у сфері охорони навколишнього природного середовища, сприяння сталому розвитку, екологічній освіті та поширенню екологічної інформації” – на все разом! - виділено аж 7,55 млн грн. Тим часом Міністерство надзвичайних ситуацій має 2 млн 800 тис грн тільки на одне “Інформування громадськості з питань ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та цивільного захисту населення” та 2 млрд 944 млн загальний бюджет. Це показує, що боротьба з наслідками негативних явищ в Україні є більш значущою (і корупційно вигідною), ніж боротьбюа з їх причинами.

НЕДОСТАТНІСТЬ ФІНАНСУВАННЯ ПРИРОДООХОРОННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СВІДЧИТЬ, ЩО ОХОРОНА ДОВКІЛЛЯ НЕ Є ПОЛІТИЧНИМ ПРІОРИТЕТОМ ДЛЯ ВИЩОГО КЕРІВНИЦТВА КРАЇНИ. НЕЗАКОННЕ СПРЯМУВАННЯ ПРИРОДООХОРОННИХ КОШТІВ НЕ ЗА ЇХ ПРИЗНАЧЕННЯМ Є ПРОЯВОМ ПРАВОВОГО НІГІЛІЗМУ, ЯКИЙ ПОЧИНАЄТЬСЯ НА РІВНІ ПАРЛАМЕНТУ ТА КАБМІНУ. Це сприяє зловживанням у використанні природоохоронних коштів на усіх рівнях.

Рахункова Палата виявила значні порушення на рівні самого Міністерства: у 2000 році – як незаконне використання, так і те щоМІНЕКОРЕСУРСІВ НЕ РОЗПОДІЛИЛО І НЕ ВИКОРИСТАЛО КОШТИ ДЕРЖАВНОГО ФОНДУ НА ЗАГАЛЬНУ СУМУ 13.8 МЛН. ГРН! При тому маючи запити від центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств і організацій на фінансування природоохоронних заходів на загальну суму 200 млн. гривень.

А ось аналогічний висновок РПУ за 2003-2005 роки [30]: “Результати аудиту свідчать, що нечітке планування роботи та звітності про досягнуті результати призводить до неефективного та незаконного використання бюджетних коштів. Як наслідок, 185,1 млн. грн. або 59,3 відс. коштів Фонду використано з порушенням законодавства. Відсутність єдиної державної науково-технічної політики у сфері охорони довкілля призвела до того, що 8,7 млн. грн. коштів Фонду, спрямованих головним розпорядником на наукові дослідження та впровадження механізму забезпечення охорони природних ресурсів, використані неефективно.”

Як наголосив у своєму виступі на Колегії Голова Рахункової палати Валентин Симоненко: "Не може бути визнана ефективною робота Міністерства, коли четверта частина коштів у 2003 році та п'ята в 2004 році (загалом - 51,5 млн. грн.) були невикористані і повернуті до бюджету, а кожна третя використана гривня коштів Фонду направлена на заходи, які не мають безпосереднього впливу на довкілля”. “У 2005 році, станом на 1 листопада, положення погіршилось! Міністерством не забезпечено використання коштів Фонду, незважаючи на те, що обсяг надходжень до Фонду складав 97,1 млн. гривень. І це в той час, коли в багатьох містах України проблеми чистої питної води чи забруднення повітря необхідно вирішувати повсякденно.”

ТАКОЮ Є ПРАВДА ПРО “НЕСТАЧУ КОШТІВ”, ЯК УНІВЕРСАЛЬНУ ПРИЧИНУ ВИПРАВДАННЯ БЕЗДІЯЛЬНОСТІ! Посилання на брак фiнансiв масово використовується і на місцевому рівні. В обласних та міських бюджетах щороку плануються кошти начебто на екологiчнi справи, і коштів начебто не вистачає. А витрачатись вони можуть часто на зовсім iншi потреби, якi не стосуються покращання стану довкiлля. Інформація про використання коштів з місцевих бюджетів та екофондів є малодоступною.

Хоча в ст.7 Бюджетного Кодексу зазначено: “кожен учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу”, на практиці жодної відповідальності за використання державних коштів невідповідно до цільового призначення одержувачі коштів не несуть. ГРОМАДСЬКОСТІ НЕВІДОМІ ФАКТИ ПОКАРАНЬ ЗА ЗЛОВЖИВАННЯ у використанні екологічних коштів. На рівні міст контрольно-ревізійні органи можуть виявити порушення, про них може написати преса, але далі майже завжди немає наслідків. Міські Голови про це знають і не бояться вдаватись до зловживань. Прокурорські заходи впливу є дуже нерегулярними.