9.2. НЕДОСКОНАЛІСТЬ ЗАКОНОДАВСТВА ТА ЙОГО НЕДОТРИМАННЯ

Принципи економічного механізму природокористування продекларовані, але втілення їх в нормативних актах зупинилось на півдорозі. Та й положення чинних нормативних актів значною міроою не виконуються.

 

9.2. НЕДОСКОНАЛІСТЬ ЗАКОНОДАВСТВА ТА ЙОГО НЕДОТРИМАННЯ

Принципи економічного механізму природокористування визначено в десятому розділі базового Закону “Про охорону навколишнього природного середовища”. Але важливим недоліком цього Закону є вiдсутнiсть прямої вимоги ЗБАЛАНСОВАНОСТІ мiж коштами, якi збираються за негативний людський вплив на природу, і коштами, потрібними на усунення негативних наслідків цього впливу. Між тим, у ст.7 Бюджетного Кодексу сформульовано подібний“принцип збалансованості - повноваження на здійснення витрат бюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період”.

В базовому Законі продекларовано економічний механізм природокористування в Україні , але він насправді не працює. Здебільшого, платежі за забруднення не мають на меті скорочення масштабів шкоди - вони є скоріше механізмом мобілізації надходжень, ніж важелем запобігання цьому забрудненню довкілля. Це підтверджується і тим, що найбільше коштів надходить від платежів за забруднення атмосферного повітря, в той час як найбільше витрат здійснюється на послаблення наслідків забруднення водних ресурсів.

Штрафи за забруднення прибережних вод з кораблів (Постанова КМУ від 3.07.95 №484, діє в редакції від 29.03.2002) завищені в СОТНІ разів порівняно з таким же забрудненням від берегових підприємств (наказ Мінприроди №37 від 18.05.95). Ця абсурдна різниця пояснюється тим, що з незаможних берегових підприємств багато не стягнеш , в Україні майже не залишилось кораблів торгівельного флота, і винахідливі екочиновники перетворили нагляд за іноземними кораблями у джерело валюти.

Збір природоохоронних платежів значно покращився після того, як у 1999 році повноваження щодо їх збору було передано до Державної Податкової Адміністрації. Проте в дослідженні Всевітнього Банку відзначено, що дисципліна сплати платежів є низькою в регіонах з високим забрудненням довкілля, і суб’єкти господарювання штрафуються мало. Це свідчить про корупцію в системі або про поблажливе ставлення до великих підприємств–забруднювачів. Великі підприємства успішно домагаються пільг, в той час як менші підкуповують податківців чи просто уникають сплати податків.

Рахункова Палата звертає увагу:“В порушення норм статті 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", за наявності у підприємств і організацій філіалів, підрозділів, які не є юридичними особами і знаходяться в інших регіонах та здійснюють викиди, скиди забруднюючих речовин та розміщують відходи, збір за забруднення довкілля сплачується не за місцем заподіяння екологічної шкоди.” [27] Це не формалістська причіпка: дотримання цієї вимоги Закону сприятиме тому, щоб зібрані кошти допомогали зменшити забруднення у місцях його утворення.

ПРИКЛАД. У місті Горлівка у 2001 році за скидання забруднюючих речовин у довкілля та розміщення відходів підприємствам міста було нараховано платежів на загальну суму 2 млн. 141,4 тис. грн. Фактично надійшло 3 млн 681,2 тис грн. Така "виграшна" для міста сума утворилася через плутанину з місцезнаходженням підприємств і їхньою реєстрацією. Акціонерним товариством "Донбасенерго", наприклад, сплачено 1 млн. 461,2 тис. грн., хоча джерел забруднення безпосередньо на території міста це підприємство не має - рахунок поповнювали його підрозділи по всій області. Але ці кошти не працювали за місцем забруднення, як очікується в разі дотримання деклароваих Законом принципів.

Постанова КМУвід 17 вересня 1996 р. N 1147 “Про затвердження переліку видів діяльності, що належать до природоохоронних заходів” має дуже важливі наслідки для регулювання всієї природоохоронної діяльності та спрямування коштів. Перелік цей є формальним та примітивним, не має визначень – ЩО ТАКЕ ПРИРОДООХОРОННИЙ ЕФЕКТ І ЯК ВІН МАЄ БУТИ ПІДТВЕРДЖЕНИЙ?, ні посилань на такі визначення. В Переліку немає навіть слова “енергозбереження” та врахування екологічних ефектів від нього, зокрема зменшення викидів парнікових газів.

Пункт 9. Переліку “Роботи, пов'язані з поліпшенням технічного стану та благоустрою водойм” дає можливість підтримати екологічними коштами цілком антиекологічні техногенні перетворення на цих водоймах. Більш ніж сумнівні результати можуть бути від інших заходів, які Перелік необачно відносить до переліку природоохоронних : “25. Проведення заходів щодо хімічної меліорації грунтів...” або “28. Засипка і виположування ярів, балок з одночасним їх дренуванням...” На відміну від ярів, де ерозія може розвиватись, балки є стабілізованими природними утвореннями, і техногенне втручання в них матиме скоріше негативний ефект для довкілля. Явно пролобіювані інтереси будівельників та інших відомств!

Українські екоактивісти вважають, що за недостатнього взагалi фiнансування екологiчних заходiв особливо важливим є ВИЗНАЧЕННЯ ПРIОРИТЕТIВ вкладання коштiв. [31]. Витрати зосереджується начебто на нагальних екологічних проблемах України, але вони визначаються навмання.. Ніхто не знає, чи дійсно втілювані заходи є найпріоритетнішими, бо немає пріоритетизації екологічних витрат на основі розрахунків РИЗИКІВ ДЛЯ СТАНУ ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ або за якоюсь іншою обгрунтованою методологією. Методи розподілу коштів не дозволяють встановлювати пріоритетність елементів в рамках програми, щоб у разі браку коштів фінансувалися першочергові потреби. Це підтверджує висновок Рахункової Палати: “Критерії оцінки та відбору проектів, процедура їх здійснення для фінансування з Державного фонду Мінекоресурсів України не затверджуються і фактично відсутні”. [27]