8.4. ВІДСУТНІСТЬ НАВИЧОК, ПІДРОЗДІЛІВ ТА ПОСАДОВЦІВ ДЛЯ ПРОЕКТНОГО УПРАВЛІННЯ

Органи державного управління в Україн, як правило не мають ні підрозділів, ні підготовлених менеджерів для проектного управління - тобто, виконання складних завдань точно в строк і з дотриманням якісних вимог. Через те більшість програм і планів не виконуються, а винних знайти неможливо. 

 

8.4. ВІДСУТНІСТЬ НАВИЧОК, ПІДРОЗДІЛІВ ТА ПОСАДОВЦІВ ДЛЯ ПРОЕКТНОГО УПРАВЛІННЯ

Перманентне “реформування” системи управління в Україні не зачіпає обєктивно існуючої суперечності між постійним і спеціалізованим (функціонально-процесним) управлінням та управлінням проектним, яке завжди чітко обмежено в часі, натомість охоплює всі сторони проекту. У проектних інститутах ця суперечність розвязується тим, що першим займаються спеціалізовані відділи, а другим – бюро проектних менеджерів – головних інженерів або головних архітекторів проектів (ГІПи та ГАПи). Ці менеджери певною мірою знайомі зі специфікою кожного функціонального підрозділа, зосереджені на координації роботи між ними, мають для цього чіткі повноваження, здійснюють основні управлінські кроки в усіх чотирьох площинах СКМ і несуть за них повну відповідальність згідно зі СНиП 1.06.04-85.

Отже, і в державному управлінні кожний значний (наприклад, з бюджетним фінансуванням більше мільйона гривень) проект має починатись та закінчуватись в конкретні строки, і відповідати за нього має конкретний менеджер, який нічим іншим займатись не повинен. Тим паче це стосується державних програм. Саме так діяли Генеральні Конструктори у військово-промисловому комплексу колишнього СРСР, саме так працюють менеджери проектів провідних корпорацій на передньому краї науково-технічного прогресу. Односібні управлінські органи передбачені українським законодавством для господарських товариств, таким органом вважається також Президент НАК “Енергетична компанія України”. Одноосібним органом є і Уповноважений ВРУ з прав людини, бо ефективність персональної концентрації контрольних повноважень омбудсмана доведена досвідом багатьох країн.

Відсутність проектних менеджерів в українських органах державного управління призводить до покладання їх завдань на функціональні підрозділи, обтяжені поточною роботю. З досвіду проектних інститутів відомо, що це сприяє погрязанню в суперечках, тихому завалюванню більшості проектів та програм та колективній безвідповідальності. Лише уведенням посади вповноваженого КМУ з такої грандіозної проблеми як зміна клімату можна сподіватись на розвязання складних управлінських завдань, з нею повязаних: міжгалузевих, міждисциплінарних, термінових та ще й з необхідністю міжнародної координації.

Реформування органів управління – типова ПРОЕКТНА справа, що має початись і закінчитись в точні строки, і вона в жодному разі не повинна доручатись самим органам управління, а проектному менеджеру. Не дивина, що всі реформування органів державного управління, здійснювані ними самими, консервують наявні всередині цих органів конфлікти інтересів та приховують намір Якби все так змінити, щоб не змінювати нічого?!”

На жаль, Верховна Рада приділяє надто мало уваги інституційно-кадровій сфері держави - попри купу проблем в стосунках між законодавчою та виконавчою гілками влади, між органами всередині виконавчої влади, між органами державного управління та місцевого самоврядування. ВРУ не контролює навіть “органотворчість” власних підрозділів. У Дніпропетровську у 2005 р. раптом було відкрито регіональне представництво Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики. Матеріально-технічне забезпечення представництва взяла на себе Дніпропетровська обласна рада [16]. Подібні антисистемні форми регіонального лобізму призведуть лише до наростання хаосу та корупції в державі!