8.1. ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ ЯК КОМУНІКАТИВНИЙ МЕРЕЖЕВИЙ ПРОЦЕС

Процес державного управління в демократичному суспільстві разюче відрізнюється від тоталітарної “вертикалі”

 

8.1. ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ ЯК КОМУНІКАТИВНИЙ МЕРЕЖЕВИЙ ПРОЦЕС

Після проголошення незалежності України настав період інтенсивної політичної та управлінської перебудови. Перерозподіляється вплив між державними органами та органами місцевого самоврядування, складаються потужні фінансово-промислові клани, сформувалось більше сотні політичних партій, складаються осередки громадянського суспільства.

В умовах подібних політичних змін, як вважає О.Яницький [12], “…стає очевидної обмеженість колишнього розуміння політики як реалізації якогось "політичного курсу" або системи "вживання заходів". Директивні політичні концепції й моделі, побудовані за принципом "рішення - виконання", уже не відповідають сучасним реаліям.Процес державного управління в демократичному суспільстві разюче відрізнюється від тоталітарної “вертикалі”, насамперед тим, що має включати зворотні звязки. Через те ВЗАЄМОДІЇ органів державного управління з економічними колами та окремими бізнесовими асоціаціями, органами місцевого самоврядування та окремими депутатами, громадськими організаціями і навіть окремими громадянами не є односторонньо спрямованою. Маючи власні інтереси та бачення державної політики, всі ці нові учасники політики вимагають прозорості процесів прийняття рішень, і намагаються здійснювати власні впливи. Клани ж впливають сильно, але приховано.

О.Яницький бачить політичні і управлінські процеси, як мережеві [12]: Політичний процес не зводиться до розробки законів або програм, він структурується не тільки легальними політичними інститутами, а взаємини між його учасниками не обов'язково носять ієрархічний характер - навпаки, у політичній практиці переважають неформальні, децентралізовані, горизонтальні зв'язки між відносно автономними соціальними акторами. СТІЙКІ, ПОВТОРЮВАНІ ЗВ'ЯЗКИ УТВОРЮЮТЬ МЕРЕЖІ ВЗАЄМОДІЙ, становлять структуру екополітичного процесу - від формулювання його завдань і до їхньої реалізації.

Мережі взаємодії – структури комунікації та прийняття рішень – включають складові: вузли комунікації та звязки (форми взаємодії) між ними. Вузлами, або інститутами, є установи, організації, зокрема – органи державного управління. Внутрішня структура цих органів також має вузли (підрозділи) та звязки між ними, і далі аж до мінімальних одиниць – посадових осіб та державних службовців. Функціональний зміст цих посад визначає кваліфікаційні та інші кадрові вимоги до цих посадовців.