8.10. ВИСНОВКИ ЩОДО ТРЕТЬОЇ СКЛАДОВОЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

Аналіз структурно-інституційної складової показує рішучу її невідповідність викликам часу і непріоритетність в ній екополітики. Ситуацію могло б поступово виправляти громадянське суспільство, але найбільше йому шкодять улесливі завищення його потенціалу.

 

8.10. ВИСНОВКИ ЩОДО ТРЕТЬОЇ СКЛАДОВОЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

У структурно комунікаційній (інституційній) складовій екополітики є значні внутрішні протиріччя та ситуації конфлікту інтересів, багато з яких – не в Мінприроди, а в державному управлінні загалом  Значною мірою вони викликані неофеодальними намаганнями трактувати державне управління як сферу суто владно-вольову, а не функціональну. Існування екологічної політики, зокрема її вплив на інституційний розвиток та кадрову політику, за межами структур Мінприроди майже не помітне. Ця тематика надзвичайно рідко є предметом дискусій та прозорого вироблення рішень на рівні керівництва держави внаслідок негласного консенсуса в політикумі щодо непріоритетності екополітики. Декларації про важливість громадянського суспільства не супроводжуються управлінськими кроками на сприяння йому та врахування громадської думки. В рамках Мінприроди порівняно з іншими органами державного управління більше рахуються з наявністю недержавних участників політичного процесу. Проте і тут більшість важливих рішень приймається без жодного залучення чи навіть інформування громадськості. Можливості засобів масової комунікації використовуються для екополітики надзвичайно мало.