7.5. УКРАЇНСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО ОЧИМА ЄВРОПЕЙЦІВ

Системна оцінка стану українського законодавства, зроблена західними експертами, є суворою, але справедливою. 

 

7.5. УКРАЇНСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО ОЧИМА ЄВРОПЕЙЦІВ

Представники міжнародних організацій, як правило, не мають змоги глибоко ознайомитись з сиcтемою українського законодавства та практикою його застосування. Через те їх оцінки є фрагментарними, а зауваження стримано критичними. Проте у доповіді “УКРАЇНА. ОЦІНКА СИСТЕМИ ВРЯДУВАННЯ”, зробленій на замовлення Президента В.Ющенко, [10] дається негативна оцінка цій системі загалом:

Система права виглядає дефектною. Ця проблема має декілька аспектів: Закони погано розробляються, законопроекти мають надмірну ширину та глибину, у той же час залишаючи простір для довільного прийняття рішень; закони в реальності не вписуються у політичний контекст і не оцінюються заздалегідь на предмет можливості їхнього застосування; цю проблему загострює активна законодавча ініціатива ВР.

Недосконала система права відкриває двері корупції та свавільності; вона зменшує потенціал економічного розвитку країни. Право часто застосовується в неналежний спосіб для правових приписувань з метою прийняття рішень у окремих і навіть персоніфікованим справах або для видачі партикуляристських інструкцій.

Після багатьох років неякісної законопроектної роботи сукупність права виглядає неузгодженою, причому складається враження, що це право є неточним і дозвільним - будь-що можна вважати обґрунтованим або забороненим, якщо подивитись на різні правові документи; це призводить до поширеної практики свавільного прийняття рішень і законодавчо обґрунтованої експлуатації (наприклад, до образливих перевірок); отже, право не забезпечує визначеність і передбачуваність для громадян і соціально-економічних суб'єктів; закони, як правило, не визначають права громадянина, а збільшують нерівність у відносинах між громадянами та адміністрацією.

Таке розуміння верховенства права, як здається, не відображує фундаментального поняття права як способу, в який суспільство обмежує владу - і ніяк інакше; вторинне законодавство, як правило, обходить первинне, викривляючи юридичне значення, закладене спочатку (існує поширена вимога про "пряму дію" первинного законодавства, яку помилково розуміють як необхідність викорінення вторинних правових актів).