7.1. НОРМОТВОРЧА ДІАРЕЯ (укр. – ПРОНОС)

Велика кількість актів законодавства супроводжується їх низькою якістю. Це заважає наближенню України до правової державию

 

7.1. НОРМОТВОРЧА ДІАРЕЯ (укр. – ПРОНОС)

16 квітня 2007 року кількість документів, наявних у базі “Законодавство” на порталі Верховної Ради перевищила 100 тисяч одиниць. З них найбільша кількість видана Кабміном (біля 37 тисяч), Президентом (приблизно 25 тисяч) та Верховною Радою (майже 11 тисяч). Ця лавина документів аж ніяк не веде до верховенства права. Кількість йде на шкоду якості.Під якістю маємо на увазі відповідність декларованого (зокрема, у назві) реальному змісту, чіткість (зменшення невизначеності), лаконізм, відсутність плутанини та протиріч. Якість нормативних докментів у кінцевому підсумку сильно впливає на ефективність витрат коштів, зокрема – природоохоронних.

На нашу думку, середній рівень якості природоохоронного законодавства є вищим, ніж загального потоку нормотворчості . Зміст екозаконодавства неодноразово аналізувався та коментувався колегами з екоНУО, насамперед з “ЕкоПрава”-Харків, “Екологія. Право. Людина” та “Бюро екологічних розслідувань”. Але екологічна політика не може здійснюватись відокремлено, через те доводиться дещо охарактеризувати “суміжні” процеси.

Шедевром безглуздя є “Закон про захист прав покупців сільскогосподарcьких машин”. Бо права усіх без винятку покупців будь-яких товарів та послуг детально описані в Цивільному Кодексі. Закон Про питну воду та питне водопостачання насправді регулює питання розвитку та утримання водно-каналізаційного господарства, а “питна вода” в назву винесена винятково для благозвучного прикриття. В тексті Закону немає жодного положення, яке б змінювало щось у стандартах на питну воду чи практиці їх застосування. І вся рать депутатів та апарату Верховної Ради цього не помітила – “Назва хороша, то нехай буде!”

Є серйозні протиріччя між начебто системними законами – Кодексами. Стаття 60 Земельного Кодексу України зазначає, що розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюються за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації. Статтею 59 Земельного Кодексу України передбачено, що землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній і приватній власності, а стаття 85 Водного кодексу України передбачає надавати землі водного фонду тільки в тимчасове і постійне використання. В умовах курортних населених пунктів на Південному Березі Крима ці розбіжності породжують гострі конфлікти.

Особливо неякісною є нормотворчість Кабміну. Основна його “продукція” – це фонтан конкретних вказівок, включно до розпоряджень з організації поховань відставних високопосадовців. Хоча ці розпорядження дуже трафаретні, зокрема – “… держадміністрації спорудити на могилі … надгробок вартістю до 8 тисяч гривень”, їх підписує Глава Уряду. Не видно спроб раціоналізації хоча б цього струмка нормотворчості, хоча вмирати відставні посадовці таких рангів будуть і надалі.

У звязку з прийняттям бюджету КМУ видав десятки постанов “Про затвердження Порядку використання у 2007 роцi коштiв, передбачених у державному бюджетi…” за кожною бюджетною програмою – тобто, майже за кожним окремим рядком бюджету. Зміст цих Постанов приблизно на 90 відсотків трафаретний, давно визначений в інших нормативних актах. Повторами цієї рутини прикривається надто низька деталізація вимог від імені держави до виконання бюджетних програм, кожна з яких дуже специфічна. Саме конкретність вимог до робіт по кожній програмі заважає використанню грошей не за призначенням.