7.10 ПАТОЛОГІЧНЕ МИСЛЕННЯ ПОЛІТЕЛІТИ ГАРАНТУЄ ПАТОЛОГІЇ РОЗВИТКУ

Через те, що Українська політична еліта зосереджена на питаннях короткострокових, вона має настільки туманне уявлення про збалансований розвиток, що ця важлива на міжнародному категорія майже ніяк не позначається на законотворчому процесі.

 

7.10 ПАТОЛОГІЧНЕ МИСЛЕННЯ ПОЛІТЕЛІТИ ГАРАНТУЄ ПАТОЛОГІЇ РОЗВИТКУ

Через те, що Українська політична еліта зосереджена на питаннях короткострокових, вона має настільки туманне уявлення про збалансований розвиток, що ця важлива на міжнародному категорія майже ніяк не позначається на законотворчому процесі.

Закон Про стимулювання розвитку регіонів уводить поняття “депресивна територія – регіон чи його частина (район, місто обласного значення або кілька районів, міст обласного значення), рівень розвитку якого (якої) за показниками, визначеними цим Законом, є найнижчим серед територій відповідного типу.

А показниками в ст.9 цього Закону пропонується вважати: протягом останніх п'яти років найнижчі середні показники валової доданої вартості на одну особу”, “найвищі середні показники рівня безробіття, зайнятості у промисловості, найнижчий обсяг промислового виробництва на одну особу та найнижчий рівень середньої заробітної плати”. Тільки для сільських районів додається такий демографічний показник як “найнижчий природний приріст населення”. Жодного екологічного показника немає, немає жодної стривоженості навіть для населених пунктів з найнижчим рівнем середньої тривалості життя!

Тобто, якщо виробництво отруює місто настільки, що там значно скорочена середня тривалість життя, але виробнича продукція продається і середня зарплата вище, то це місто депресивним не вважатиметься і все гаразд! Ясно, що за таких патологічних уявлень і країна розвиватиметься патологічно. Що найкраще засвідчується випереджанням вимирання населення в Україні над народжуваністю.

Питання – чи вважати депресивними пенві території? насправді означає: чи є здоровими механізми господарювання, соціального життя та підтримки екобезпеки, які тут діють? За такої постановки запитання доведеться визнати, що економічно депресивною є майже вся Україна, за винятком Києва та кількох десятків міст, переважно великих або з дуже брудними виробництвами, але продукція яких має попит на світовому ринку. Якщо ж поставити запитання з позицій збалансованого розвитку, то депресивною є вся Україна без винятку. Це підтверджується відставанням її від Бєларусі за визнаним міжнародним показником - Індексом Людського Розвитку.

Цим Законом З метою забезпечення реалізації державної політики щодо стимулювання розвитку регіонівКабміну доручено затвердити державну стратегію регіонального розвитку. Це є глупством – органи виконавчої влади не повинні формувати політичні документи, зокрема стратегію, їх справа – Плани Дій. А стратегіями, бюджетом та контролем за виконанням Планів Дій має займатись парламент. Але отримавши таке завдання, Кабмін Постановою від 21 липня 2006 р. N 1001 Про затвердження Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2015 року схвалює документ біля 100 сторінок, який не є ні Стратегією, ні Планом Дій, а довільною “отсєбятіною” невідомих авторів. Схоже, вони навіть не стали читати Закон Про стимулювання розвитку регіонів”, зосереджений саме на депресивних територіях – в тексті документу це ключове поняття згадано лише два рази.

Тим паче автори “стратегії” не схотіли визначати в областях та районах конкретні депресивні території – про жодну кокретну з них в документі немає мови!!! Але ж лише після такого визначення і дослідження причин депресивності у кожному конкретному випадку можна було б перейти спочатку до узагальнення причин депресивних явищ – а вже потім до фомулювання Стратегії на їх подолання. Натомість в документі є багато міркувань про неминуче приєднання України до Європейського Союзу – видать, саме він мусить розбиратись з українськими депресивними територіями.

Іншим прикладом патологічного мислення депутатів є Закон схожого змісту Про затвердження загальнодержавної програми розвитку малих міст, який Верховна Рада видала ще у 2004 р. Схожого тому, що депресивні території якраз є переважно малими містами або сільською місцевістю. Якогось узгодження змісту цих двох законів непомітно. Це знову документ не управлінський, а пропагандистський, бо складається з переліку добрих намірів, наприклад: Державним пріоритетом у розвитку малих міст є створення умов для забезпечення їх сталого розвитку та формування пріоритетних напрямів перспективного розвитку міст різного типу…”.

Програма декларує про виділення “з усіх джерел” на заходи, спрямовані на розвиток галузей соціальної сфери(незрозуміло, чи йдеться лише про малі міста?) протягом 2004-2020 років 1 млрд 608 млн гривень. Притому “Фінансування природоохоронних заходів здійснюватиметься за рахунок коштів фондів охорони навколишнього природного середовища у складі бюджетів усіх рівнів.” – що означає, що нічого нового у природоохроронінй сфері це програма не змінить. Отже, вона ще пустіша за “стратегію розвитку регонів”.