6.1. ІНФОРМАЦІЯ – ОСНОВА УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

З поганим екологічним інформуванням ефективної екополітики бути не може

6.1. ІНФОРМАЦІЯ – ОСНОВА УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

У статті 16 базового Закону зазначено: “Управління охороною навколишнього природного середовища полягає у здійсненні в цій галузі функцій спостереження, дослідження, екологічної експертизи, контролю, прогнозування, програмування, інформування та іншої виконавчо-розпорядчої діяльності.Крім прямого зазначення функції ІНФОРМУВАННЯ, інформація потрібна для всіх інших функцій управлінської діяльності, згаданих у цьому Законі.

Ми переконанi, що базисом усiх практичних заходiв на захист довкiлля було, є i буде формування екологiчної свiдомостi найширших верств населення, без чого неможливий широкий екологiчний громадський рух взагалi i конкретнi практичнi заходи на захист довкiлля зокрема. В сенсі економічному витрати на екологічне інформування, просвіту та освіту є найефективнішими - порівняно невеликими коштами можна досягти значних результатів.

Вже на перших всеукраїнських конференціях екогромадськості (Київ, 2000 р. та 2001 р.) найпершою проблемою екологічної політики називалось погане екологічне інформування населення через засоби масової інформації. Проблеми довкілля починають цікавити журналістів лише тоді, коли щось вибухне, згорить, протече, отруїть та люди захворіють. Оскільки вищі посадові особи в державі також дивляться телевізор і читають газети, вони здебільшого такі ж необізнані з екологічних питань, як і пересічні громадяни.

Дійшло до того, що глобальна проблема - зміна клімату - сприймається більшістю громадян України, зокрема урядовцями, як щось далеке і абстрактне, до чого вони непричетні. Між тим ця проблема несе не лише загрози мільярдних збитків від кліматичних катаклізмів, але і шанси мільярдних інвестицій в реконструкцію українського енергетичного сектору, зокрема на технології енергозбереження та енергетики відновлюваних джерел.

Деяка екологічна інформація в українські ЗМІ потрапляє завдяки активному впливу міжнародних інормаційних агенцій. На думку О.Г.Яворської, “Про озонові діри над Антарктидою люди знають значно більше, ніж про вклад сусідньої птахофабрики у викиди парникових газів, майже нічого не знають про біологічне й ландшафтне різноманіття власної території тощо.”

Провина за екопросвітню бездіяльність лежить на Мінприроди, але більше на Кабміні. Бо відповідно до ст. 17 базового природоохоронного Закону саме Кабінет Міністрів України організує ж) екологічне виховання та екологічну освіту громадян”. Бездіяльністі КМУ сприяє нехтування Верховною Радою своїми контрольними функціями.

Проект Концепції національної інформаційної політики”, яка пройшла перше читання у Верховній Раді знимає сумніви щодо відсутності екологічності свідомості у більшості парламентарів. Водночас з перевантаженістю дрібницями, в документі відсутні згадки про збалансований розвиток, альтернативи якому для перспективи українського суспільства немає. В ст.3 проекту йдеться про "збалансовану інформаційну політику як складову частину соціально-економічної політики держави". Соціальна та економічна складові є, а екологічна знову згублена! Отже, така інформаційна політика збалансованою не буде!