3. СОЦІОКУЛЬТУРНА МОДЕЛЬ

Політика - частка культури. А всяка культура складається з чотирьох складових.

3. СОЦІОКУЛЬТУРНА МОДЕЛЬ

На нашу думку, найбільш АДЕКВАТНОЮ для політики і державного управління є соціокультурна модель суспільства, яка веде родовід від робіт геніального американського соціолога російського походження Пітіріма Сорокіна [6]. В Україні до розвитку цієї моделі причетний соціолог та політолог Віктор Небоженко [7]. Головний зміст цієї моделі – КУЛЬТУРА ВСЯКОЇ СПІЛЬНОТИ (чи це велика спільнота, чи мала; спільнот самих різних у часі - які були, які є і які будуть) – МАЄ ЛИШЕ 4 КОМПОНЕНТИ. А саме:

1) ЗНАННЯ ТА ІНФОРМАЦІЯ – одержуються різними способами і обєктивизуються (верифікуються) процедурами, придатними для різних країн і спільнот - наприклад, науковими методами. Закони Ньютона діють і в Африці, і в Гренландії. Передача знань відбувається через освіту, просвіту, інформування.

2) ВАРТОСТІ, НОРМИ ТА ПРАВИЛА. Вартості (цінності,values) – це найбільш загальні уявлення про добро і зло, хороше і погане. Вони виробляються на основі конкретного історичного досвіду кожної спільноти, який найбільше концентрується в низках ПРЕЦЕДЕНТІВ. Універсальності для різних спільнот, на відміну від знань, тут немає!

Вартості стверджуються прецедентами, а поширення знань про них лише сприяє цьому ствердженню. В сучасних умовах на зміни у вартостях надзвичайно впливають засоби розголосу, які можуть подавати не лише факти, але і артефакти, тенденційно препарувати та маніпулювати інформацією.Вартості конкретизуються у НОРМАХ (законах та підзаконних актах держави, кодексах саморегуляції спільнот) та це детальніше у – ПРАВИЛАХ.

До 2– ої компоненти СКМ відносяться також такі важливі для управління (здійснення policy) поняття, як ЦІЛІ, ЗАВДАННЯ, ПРІОРИТЕТИ, ПРОГРАМИ, ПЛАНИ ДІЙ – бо всі вони також відображають уявлення про НАЛЕЖНІ дії.

3) СТРУКТУРИ КОМУНІКАЦІЇ ТА ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ. Аналітики західного вишколу говорять частіше про ІНСТИТУЦІЙНУ СТРУКТУРУ, радянського – про КАДРИ, на побутовому рівні говорять більше про СТОСУНКИ, ЗВЯЗКИ та ВПЛИВ. Сюди відносяться системи організації влади, технічної організації комунікацій, але також конференції, громадські організації, народні свята. Має значення не лише формальна організація влади, але і реальна – з тіньовими, корупційними і кримінальними звязками.

Видатний політик тоталітарного штибу В.Ленін при здійсненні революції приділяв першочергову увагу захопленню вузлів комунікації - вокзалів, мостів, банків, телеграфу. Він же розумів, що “газета не только колективный информатор, но и коллективный организатор”. Обдумуючи цю тезу, неважко зрозуміти, що так звані “засоби масової інформації” насправді є “засобами масової комунікації”. Відчуйте різницю! Пропонуємо гасло, актуальне для багатьох ситуацій в сучасній Україні – “Бракує не інформації! Бракує – комунікації!”

4) РЕСУРСИ. Це насамперед кошти, але також й інші матеріальні ресурси. В масштабах суспільства надзвичайно велике значення набувають природні ресури та інші засоби матеріального виробництва та розподіл прав власності на них. В СКМ ресурси на останньому місці. Хоча в повсякденності часто виникає враження, начебто основні проблеми – в коштах, варто згадати кота Матроскіна: “Нам не денег не хватает! Нам ума не хватает!”

Кожна з компонент СКМ не є цілком незалежною від інших, а сильно повязана з трьома іншими. СКМ не схожа на систему незалежних координат або набір закупорених пробірок зі зразками хімічно чистих елементів. А саме з моделями, що постулюють взаємну незалежність складових звикли найбільше працювати науковці і аналітики досі, тому цю особливість деякі з них можуть трактувати як методологічний недолік . Але така вже особливість культури – все повязано з усім, і абстрагування тут припустиме лише до певної межі.