10. РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ЗМІН У ДЕРЖАВНІЙ ЕКОПОЛІТИЦІ

Щоб розгрібти "авгієві конюшні" в природоохооронній справі, потрібна велика робота Верховної Ради та всіх органів виконавчої влади, а не лише Мінприроди. А поштовх цьому мають дати рішення Ради Національної Безпеки та Оборони і політична воля Президента.

 

10. РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ЗМІН У ДЕРЖАВНІЙ ЕКОПОЛІТИЦІ

Системний аналіз з допомогою соцікультурної моделі показує глибоке неблагополуччя з державною екологічною політикою в Україні (і не ліше з екологічною) – по всіх чотирьох компонентах політики надто великий розрив між декларованим і реальним. За нинішнього стану екополітики держава надто мало захищає екологічні права громадян, і в державній системі не помітно діючих чинників, які могли б призвести до суттєвих змін ближчим часом.

Позитивні зрушення в екополітиці відбулись переважно у 1991-1998 роки, значною мірою завдяки впливу громадського екологічного руху, який мав знайний підйом у 1988-1992 роках , і приніс низку нових ідей. За занепадом екоруху настав застій в екополітиці. Сколихне політичну та управлінську верхівку держави лише нова хвиля підйому екоруху.

Громадський рух нині має підсилювати свій потенціал у всіх чотирьох компонентах СКМ (набиратись знань, добре орієнтуватись в законодавстві, розвивати комунікації з різними секторами суспільства, ставати ресурсно сильнішим), щоб бути в змозі в найбільш підходящий політичний момент пролобіювати найважливішу вимогу – визнання питань охорони довкілля та заблансованого розвитку серед семи головних стратегічних пріоритетів держави.

Решта пропозицій підкріплюють і конкретизують цю вимогу. Попри невдачу зі зверненням екоНУО до Президента, його треба повторити, оскільки в умовах політичної кризи звертатись до інших органів державної влади безперспективно. Саме на основі листа “Суспільство потребує ефективної екологічної політики” розроблені ці пропозиції, і вони орієнтовані насамперед на Президента та РНБОУ.

1) Визнати покращання екологічної ситуації одним з найголовніших пріоритетів суспільного розвитку, який має бути втілений у практику державного управління. Кабінету Міністрів, Мінприроди, Мінекономіки, Міносвіти, Держкомстату, Міністерству соціальної політики та Мінохорони здоровя, інститутам стратегічних досліджень та проблем національної безпеки, Академії державного управління при Президенті України проаналізувати наявні критерії якості державного управління та показники статистичної звітності у звязку з цим пріоритетом. Дати пропозиції щодо порядку оцінювання управлінських рішень за зростанням індексу людського розвитку ООН, що відображає збалансованість економiчної, екологiчної та соцiальної компонент суспільної якості життя. Протягом року розробити та винести на відкрите обговорення проект пятирічної програми інтеграції екологічної політики у всі напрямки управління соціально-економічним розвитком, зокрема, через застосування стратегічної оцінки впливу на довкілля, просторове планування, реформу екологічних податків, торгівлю квотами на викиди на внутрішньому ринку, заставно-поворотні системи, екологізацію політики субсидій, екологізацію державних закупівель тощо.

2) Визнати особливу важливість дотримання Україною Оргуської конвенції - і самої по собі, і як механізму масового залучення громадян до демократії. Не приймати жодного рішення, яке може вплинути на стан довкілля, без процедурно врегульованої участі громадськості (громадські і парламентські слухання, референдуми, громадська еко-експертиза тощо). Громадяни мають інформуватись на самих раннiх стадiях підготовки рiшень. Міністерству юстиції, Міністерству закордонних справ, Інститутам стратегічних досліджень та проблем національної безпеки, Академії державного управління проаналізувати недоліки у виконанні Україною зобовязань за Оргуською Ковенцією та дати пропозиції для розробки програми внесення змін в законодавство та практику державного управління, зокрема – передбачити санкції за порушення вимог Конвенції. Кабінету Міністрів, Мінприроди та Держтелерадіо розробити проект програми втілення Оргуської конвенції та винести її на відкрите суспільне обговорення для подальшого врахування в Державному бюджеті та планах роботи Уряду.

 

3) Відповідно до ст.7 профільного Закону "Про охорону навколишнього природного середовища" Мінприроди, Міносвіти та Головному Управлінню державної служби в розробити мінімуми кваліфікаційних вимог щодо екологічних знань державних службовців усiх рiвнiв, діяльність яких пов'язана з використанням природних ресурсів та призводить до впливу на стан довкілля, далі - розробити та узгодити програму заходів з перепідготовки керівних кадрів.

4) Мінприроди, Держтелерадіо та НацРаді з питань телебачення та Радіомовлення з залученням екологічних та журналістських громадських організацій розробити принципи державних замовлень до ЗМІ, які задовільняли б суспільний попит на екологічну інформацію і пропаганду здорового способу життя та заохочували зростання такого попиту. Питання екополітики мають постійно висвiтлюватись на Інтернет-сайтах державних установ, в новинних та освітніх програмах засобів розголосу, в яких засновником або співзасновником є органи державної влади. Правди наслiдкiв недостатньо, потрiбна і правда причин.

5) Відповідно до ст.20 профільного Закону, Мінприроди має стати насправді головним органом розробки та здійснення державної екополітики, зокрема координації її з усіма іншими державними органами. У звязку з цим Кабінету Міністрів України, Мінприроди, Головному Управлінню державної служби, Інститутам стратегічних досліджень та національної безпеки, Академії Державного управління при Президенті України проаналізувати недоліки нинішньої структури природохоронних органів та їх місця в загальній системі державного управління, розробити проект концепції реформування системи органів регулювання , керування, нагляду та контролю у сфері охорони довкілля, природокористування та збалансованого розвитку. Кабінету Міністрів винести цю концепцію на широке суспільне обговорення. Концепція має передбачати поетапну інтеграцію з Мінприроди ресурсних держкомітетів, розмежування управлінських та господарських функцій, незалежність регулювання, керування, експертизи та контролю.

6) Кабінету Міністрів, Мінприроди, Головному управлінню державної служби розробити проект програми зміцнення кадрового потенціалу природохооронної діяльності, передбачивши зростання штатної чисельності в два рази за два роки. Забезпечити прозорість та обгрунтованість кадрової політики в природоохоронних органах і суміжних відомствах. На перших місцях мають стояти управлінський професіоналізм, освіта, природоохоронний досвід, нескомпрометованість антиекологічними чи корупційними діями, спроможність відстоювати екологічні принципи та конструктивно співпрацювати з громадськістю. Призначати Міністра охорони довкілля, заступників Міністра , керівників природоохоронних управлінь лише на конкурсній основі з обов'язковим враховуванням думки громадськості.

7) Інститутам стратегічних досліджень та національної безпеки, Академії Державного управління з залученням Мінприроди та НУО зробити аналіз управлінської якості різних програм (нацiональних, державних, урядових, галузевих, обласних тощо), які стосуються екологічної сфери, зокрема “Основних напрямів” та підготувати пропозиції для розробки Національного Плану Дій з охорони довкілля (НПДОД). Кабінету Міністрів з урахуванням цих пропозицій організувати розробку протягом року НПДОД на пять років і узгодити його з ПДОД обласного та місцевого рівня. Передбачити, зокрема, забезпечення виконання зобов'язань України за міжнародними екологічними конвенцiями. Запровадити програмно-цiльовi методи управлiння та посади менеджерів з достатніми контрольними повноваженнями, жорстко персоніфікованою відповідальністю за ефективне та прозоре управління, конкретність результатів, дотримання строків.

8) У звязку з особливим значенням для економіки України виконання зобовязань за Кіотським протоколом та Рамковою Конвенцією ООН щодо зміни клімату Кабінету Міністрів замість Міжвідомчої Комісії РКЗК при КМУ запровадити одноособовий управлінський орган – Уповноваженого КМУ з проблеми зміни клімату – та створити при РНБОУ Наглядову Раду за діяльністю цього Уповноваженого на основі складу МВК РКЗК ООН.

9) Кабміну, Мінприроди, Мінекономіки, Мінфіну підготувати та винести на відкрите обговорення проект екологізації бюджетного, податкового та тендерного законодавства, а також Перелік видів природоохоронної діяльності. Передбачити виокремлення екологiчних роздiлів у державному бюджетi та бюджетах обласного та місцевого рівня. Витрати на збереження довкілля мають бути не меншими, ніж надходження за природокористування. Ціна природних ресурсів має поетапно зростати, і протягом 5 років вага екологічних розділів в бюджетах сумарно мають вийти на рівень не менше 5% . Платежi за природокористування мають сплачуватись насамперед в місцеві бюджети там, де пiдприємства дiють та шкодять. Не менше 5% природоохоронних коштів має витрачатись на заходи екологічної освіти, просвіти та інформування, а до тендерів на ці заходи мають залучатись НУО.

10) Для підготовки переходу України на шлях збалансованого розвитку апарату РНБОУ зібрати пропозиції Верховної Ради, органів державної влади та управління, бізнесових структур, наукових установ, громадських, профспілкових та релігійних організацій щодо формування концепції збалансованого розвитку та утворення при РНБОУ Національної Ради збалансованого розвитку.