СИНЮХА – ПЕРЛИНА СТЕПУ

Інформаційне повідомлення НУО Новоархангельського району Суспільної Служби України та „Зелений Світ”

Річки в житті людини завжди відігравали і відіграють неабияку роль. Вони оберігали від ворога, являючись природною предосторогою, поїли людей і худобу своїми цілющими водами, смачною свіжою рибою,  використовувалися для зрошення, будували на них водні млини і, на кінець, гідроелектростанції, які дають дешеву електроенергію, так необхідну в народному господарстві та побуті.
 
Тихоплинно несе сині води, прославлена в народних легендах та переказах чарівна красуня річка Синюха. На берегах її точились жорстокі битви з татаро-монголами, турками, поляками, німецькими загарбниками. В 1331 році литовський князь Ольгерд перейшов із своїм військом Сині Води (так колись називали Синюху) і разом з поселянами, які жили на правому березі вздовж річки, на пологому тепер новоархангельському березі розгромив війська трьох татарських ханів – Хачбея, Котлубуга і Дмитра. Ця битва і стала звільненням нашої землі від татаро – монгольських поневолювачів. В її очеретах та буйних присинюшних лісах біля села Свердликового та напроти села Сталевої збирали свої сили ватаги гайдамаків, які потім мужньо боролись проти пана-ляха за долю народу. Вздовж річки Синюха та річки Велика Вись проходив кордон із Польщею. В пам’яті народній зберігається згадка про те, що попід Синюхою йде підземний хід з новоархангельської сторони в торговицьку, а в Торговиці ряд підземних ходів веде прямо до Синюхи.
 
Являлись береги Синюхи і місцем народних гулянь та розваг. І тепер в ніч на Івана Купала береги її рясніють святковими вогнищами, місцем гулянь молоді, а чудові води синюшні несуть донизу розмаїті дівочі вінки надій і сподівань. Річка Синюха протікає в межах Кіровоградської та Миколаївської областей України з півночі на південь. Довжина її течії 111 кілометрів, площа басейну 16725 квадратних кілометрів. Утворюється вона злиттям річок Велика Вись та Тікич біля Шарової скали села Скалевої Новоархангельського району Кіровоградської області і несе свої води до міста Первомайськ Миколаївської області, де впадає в річку Південний Буг, являючись його лівою притокою.
 
Поверхня берегів Синюхи являє собою здебільшого плато або підвищену хвилясту рівнину, розчленовану густою сіткою річкових долин, балок і ярів. Характерною рисою рельєфу місцевості, де протікає Синюха, є добре вироблені річкові долини та балки, які на численних ділянках врізані у поверхню кристалічних порід і мають скелясті круті схили. У зв’язку з цим вздовж берегів річки Синюха будуються кар’єри, які забезпечують народне господарство будівельними матеріалами – каменем-гранітом. Води річки споконвіків, враховуючи її скелясті береги, використовувались для будівництва водяних млинів. Характерно, що річка Синюха раніше була вкрита густою сіткою цих дивовижних, простих, але корисних споруд.
 
В 50-х роках ХХ століття науковий прогрес дійшов і до чарівної, милої, тихої Синюхи. Її розчленили на водоймища і побудували гідроелектростанції: Новоархангельську, Тернівську та Червонохутірську, потужністю до 2 тис. кіловат кожна. Три одинадцятиметрові греблі розчленили води Синюхи на три однойменні назвам гідроелектростанцій водоймища. Вода вийшла із своїх берегів, затопила мальовничі луки, підійшла до колгоспних полів, знищила прибережні насадження. Основне живлення річки Синюхи снігове. Тому орні землі тягнуться до берегів. Річку почало заносити намулом. Замулюються продуктивні джерела, береги заростають очеретами – річка Синюха міліє. Змінилась міграція риб, дуже рідкі хороші повені, збільшується забрудненість річки.
 
Колись великі повені ( а були вони в три-чотири роки раз) очищали річку від забруднення, а її дно ї береги від зайвої рослинності. Раніше риба з Чорного моря, якщо була в цьому потреба, вільно піднімалась вверх по течії. Тоді рибні запаси Синюхи були значно багатшими. В книзі російського вченого Антона-Йогана Гільценштедта „Подорож по Росії і Кавказьких горах”, виданій в 1791 році, розповідається, що коли він був в Новоархангельську з своєю експедицією 30 травня 1774 року, то біля водяного млина, що з’єднував греблю Новоархангельськ і Торговицю, було риби така уйма, що селяни ловили її просто звичайними кошиками. В 1939 році Торговицька промартіль імені Першого Травня мала свою риболовецьку бригаду, яка забезпечувала свіжою рибою ( в основному короп, лин,плітка) не лише свій район, а й возила двічі на тиждень на базар до міста Умань. Нинішнє безсистемне ведення рибного господарства (малі річки взагалі стали без господаря), хижацьке браконьєрство з метою наживи веде дотого, що рибні запаси Синюхи зменшуються.
 
Замерзає річка Синюха в грудні місяці, скресає в березні. Найбільша остання повінь на річці спостерігалася в 1980 році. Рівень води тоді досяг великого містка ( а це до десяти метрів), залив базарну площу, стадіон, центральну дорогу на Кіровоград, і дійшов до приміщення колишнього банку. Справа в Синюху впадає оспівана в українській народній пісні дивовижна річка Ятрань, а зліва Чорний та Сухий Ташлик. Всі ці річки як за характером, так і за режимом стоку мають багато спільного із Синюхою, але значно менші від неї.
 
Варварське, хижацьке ставлення до річки призводить до її зубожіння. Необхідно вжити невідкладні профілактичні заходи. Насамперед треба припинити розорювання берегів Синюхи, що сприяє замулювання продуктивних джерел, засадити береги лісовими смугами, заборонити знищувати дерева впродовж берегів і забруднювати річку різним сміттям та непотрібними рештками. Суворо карати браконьєрів, які з метою власної наживи, в нерестові терміни хижацько знищують рибні багатства нашої красуні. Треба все зробити, щоб річка вічно носила горде ім’я самої чистої річки України, перлини південного лісостепу. А річка сторицею віддячить нам своєю водою, красою, багатством і мікрокліматом. 
 
В.Кузьменко
Заслужений працівник культури України, Краєзнавець, голова РО „ЗС”
1991-1996рр.Смт.Новоархангельськ,Кіровоградська область. 29 червня 2004 р.