Сенсаційна знахідка

(уривок з власної   статті „Таємниці країни волхвів”  про історію знахідки Збруцького ідола – Світовита, його розшифрування, Збруцький культовий центр та сучасне язичництво)

 
В середині ХІХ століття група австрійських прикордонників здійснила сенсаційне відкриття, котре вже більше 155-и років не дає спокійно заснути не одному поколінню дослідників культури і релігії древніх слов’ян.
            Та подумки повернемось до того сухого і гарячого літа, коли Збруч неймовірно змілів. Саме в той час ця річка була кордоном між двома імперіями: Російською та Священною Римською, як себе тоді називала Австро-Угорщина. Прикордонники, що рухалися вздовж кордону, під горою Соколихою, біля села Личківці теперішнього Гусятинського району, раптом побачили, що з каламутної води виглядає чиясь голова в капелюсі. Вони подумали, що це утопленик, і кинулися його витягати на берег. Але «утопленик» виявився кам'яним, як і його капелюх, та й ще чотириликим. Скоро про це дізналися селяни, місцевий поміщик Заборовський.
       Сюди пригнали волів пару, щоб знахідку витягнути на берег, але цієї сили було замало. Не впоралися й дві пари. І тільки шестеро волів виволокли на берег кам'яний стовп, на якому з чотирьох сторін було одинадцять зображень якихось людських фігур, і все це вінчав капелюх. Пан Заборовський не знав, що означають оці різьблені в камені фігури, й запросив із сусіднього села Коцюбинці дідича М. Потоцького, який збирав старожитності, розкопував могили й зажив слави знавця історії.
           На той час росло зацікавлення давниною, і Потоцький уже знав хроніку християнського місіонера Саксона Граматика, який у давньослов'янському храмі в Арконі на острові Рюген бачив чотириликого ідола, якому поклонялася вся Слов'янщина, ідол той називався Святим витязем, тобто Святовитом.
           Незабаром у пресі було оголошено, що при Краківському університеті створюється музей. Потоцький повідомив туди, що має Святовита. Скульптура з-над Збруча помандрувала на підводі до Кракова де і знаходиться по сьогодні…
 
 Михайло Ковальчук
17.05.2004 р.