Сільський зелений туризм: справа нова і перспективна

Розмова з головою правління новоствореної громадської організації – Тернопільське обласне відділення Спілки  розвитку сприяння сільського зеленого туризму в Україні – Ігорем СТЕФАНІВИМ та власний коментар щодо розвитку екологічного туризму на територіях природно-заповідного фонду (ПЗФ)

Ігоре Степановичу, з чим пов'язаний сам факт появи такої громадської організації на теренах нашої області?

Перш за все — з потребою в пропаганді і розвитку цього виду туризму на Тернопільщині. У багатьох західних державах сільський туризм є серйозним джерелом поповнення місцевих бюджетів і підвищення заробітків сільських жителів. Разом з тим це засіб пропаганди культурних надбань тієї чи іншої території.

В Україні небагато регіонів, де б так гармонійно, як у нас, поєднувались наявність багатьох благоустроєних сільських садиб з унікальною природою, великою кількістю історико-культурних пам'яток, багатством народних традицій, кулінарним мистецтвом і гостинністю людей. Проте, як не прикро, сільський туризм в нашій області ще зовсім не розвинутий. У той же час у 18 областях України сьогодні вже діють обласні осередки Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму, а чепурні домівки приймають гостей.

В умовах, коли обласна держадміністрація в особі головного управління зовнішніх зносин, зовнішньоекономічної діяльності і туризму робить перші кроки в напрямку розвитку сільського туризму, вкрай необхідно підтримати цю ініціативу громадськістю, навчити і захистити в правовому плані власника садиби. Саме тому і з'явилась наша організація.

А чому обласний осередок спілки розміщений у Гусятині?

Справа в тому, що з осені 200З року на території кількох районів Тернопільщини і Хмельниччини силами гусятинської громадської організації «Інститут соціально-культурних ініціатив» при підтримці канадського Фонду співробітництва посольства Канади в Україні реалізується проект «Відкриємо Західне Поділля для туризму».

У грудні минулого року в Гусятині проведено регіональну нараду — «круглий стіл» з питань розвитку сільського зеленого туризму. Зараз здійснюється відбір сільських садиб, готуються матеріали для туристичного путівника, налагоджено тісні контакти із Спілкою сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні. Саме голова правління спілки Володимир Васильєв запропонував нам створити обласний осередок для пришвидшення процесу становлення цього виду туризму в регіоні.

Зараз ми зацікавлені, щоб по всій області з'явились районні, селищні, сільські осередки спілки. Відрадно, що і в місті Тернополі вже є організації, які готові вступити колективним членом до обласного відділення і спільно робити цю корисну справу.

Тоді почнемо з азів. Що таке сільський зелений туризм?

Згідно із загальноприйнятим в Україні трактуванням — це форма відпочинку в сільській місцевості у приватній садибі сільського господаря з широкими можливостями використання природного, матеріального, культурного потенціалу певного регіону. Організатором тут виступає сільська родина, яка надає власне житло та забезпечує продуктами харчування, виробленими в особистому селянському господарстві.

Туристів у село приваблюють саме сільська місцевість, бажання насолоджуватись домашньою їжею, активно відпочивати (в т. ч. допомагаючи власнику на городі, купаючись, збираючи гриби та ягоди, займаючись риболовлею чи полюванням), можливість ближче доторкнутись до культури, народних традицій чи просто живої природи. Проте багато з них хочуть поєднувати це все з комфортними умовами проживання.

Г ДМИТРУК

З газети „Вільне життя” № 26 від 16 березня 2004 року із збереженням стилістики та орфографії з скороченням.

Коментуючи інформацію  щодо розвитку сільського зеленого туризму в нашому регіоні, хотів би зупинитись на перспективі розвитку екологічного (сільського зеленого) туризму на особливо охоронних територіях, якими є природний заповідник „Медобори” (Тернопільська обл.) та національний природний парк „Подільські Товтри” (Хмельницька обл.). Вони створені з метою збереження унікальних природних комплексів Подільських товтр, генофонду рослинного і тваринного світу, використання їх у наукових цілях та природоохоронній роботі.  Ця мальовнича частина Поділля має ще назву Подільської Швейцарії, а найбільш  монолітна, залісена частина пасма за багатство медоносних рослин названа “Медоборами”.

Товтри є унікальною пам’яткою природи та геологічного минулого, подібного їм немає у всій Європі. Утворилися вони 15-20 млн. років тому у вигляді підводних бар’єрних рифів на дні теплого Сарматського моря. Сьогодні ці колишні підводні коралові рифи являють собою невисоке мальовниче горбисте пасмо Товтрового кряжу з різноманітними формами вивітрювання, печерами, своєрідним ландшафтом. Майже всі вони покриті лісами з різноманітним багатством реліктових, ендемічних і лікарських рослин. До Червоної книги України тут занесено 29 видів рослин і 34 види тварин.

Багата територія Медоборів на історичні пам’ятки. Тут виявлено язичеські святилища ХІ-ХІІІ ст., а також городище на якому у Х-ХІІІ ст.. стояв всесвітньо відомий Збруцький ідол – Світовид.

Тому, маючи у своєму регіоні такі унікальні природні комплекси та визначні історико-культурні пам’ятки, слід повніше використовувати їх у екологічній освіті та розвитку екологічного (сільського зеленого) туризму. Тим більше, що Закон України  „Про природно-заповідний фонд України”, а саме стаття 16,  допускає „проведення екологічної освітньо-виховної роботи” на територіях ПЗФ.

Одним із видів екологічного туризму є власне проведення турів по територіях ПЗФ, включаючи заповідники. Це класичний напрямок в екотуризмі. Його ще називають „австралійською моделлю” і вважають, що цей напрямок забезпечує фінансову підтримку ПЗФ та сприяє підвищенню екологічної освіти населення.

Та що ж таке екотуризм? Екотуризм – це подорожі в місця з відносно незайманою природою з метою, не порушуючи цілісності екосистеми, одержати уяву про природні та культурно-етнографічні особливості даної території. Екотуризм створює такі економічні умови, коли охорона природи стає вигідним заняттям для місцевого населення.   

Які види туризму вважають екологічним? В методичній літературі Всесвітньої туристичної організації (ВТО) згадуються такі види туризму, які відносяться до екологічного: біотуризм, природний, пригодницький, рекреаційний, агротуризм, сільський, дачний, пішохідні, велосипедні, кінні тури, етно-екологічний, релігійний та ще деякі види. Як бачимо, що по цій класифікації практично будь-який вид туризму може претендувати на приставку „еко”.

Що ж у нашому регіоні? Повністю погоджуюсь з тим, що, „сільський туризм в нашій області ще зовсім не розвинутий” так само як і екологічний, хоча в світі та окремих регіонах України ці види туризму розвиваються дуже динамічно. Недаремно, 2002 рік Організацією Об’єднаних Націй був оголошений  міжнародним роком екотуризму, а 2003 рік - роком українського сільського туризму. Думаю, значним поштовхом до розвитку саме цих видів туризму на Тернопіллі стане реалізація проекту „Відкриємо Західне Поділля для туризму” в рамках якого передбачено видавництво туристичного путівника, проведення прес-туру для журналістів центральних та регіональних засобів масової інформації, налагодження контактів з партнерами .   

Та і нашою організацією, починаючи з 1999 року і по сьогодні, розроблено і використовується у практичній діяльності  різноманітні форми екологічного туризму. Це, насамперед,  літні екологічні школи (екологічні табори), екологічні експедиції, екологічні стежки та еколого-краєзнавчі маршрути на території природного заповідника „Медобори” та національного природного парку „ Подільські Товтри”. Ці форми екологічного туризму активно використовуються нами в навчальній та позакласній діяльності  для учнів загальноосвітніх шкіл і можуть бути використані для розвитку сільського зеленого туризму в нашому регіоні.   

 

Михайло Ковальчукголова Гусятинської районної організації Всеукраїнської екологічної ліги, керівник дитячо-молодіжної екологічної організації „Медобори

11.05.2004 р.