А козак веде до річки свого коня напувати…

Ці слова з народної пісні свідчать про те що наші пращури жили у гармонії з природою та навколишнім світом. Нажаль зараз мало хто ризикне так вчинити, хіба що якийсь відчайдушний експериментатор. Та i для потреб міста воду беруть переважно з свердловин, а та що забирається з річки проходить таку обробку, що сприймати її може лише “тренований” організм міського жителя.
Деякі люди i зараз приводять своїх коней до річки, щоправда залізних, та й не для того щоб напоїти, а щоб добре вимити. Звичайно, навіщо їхати до авто мийки та ще й платити за це гроші? Адже зараз існує ціла купа різноманітних шампунів, поліролів та інших чудових речовин щоб доглядати за своїм залізним другом. Лише виїдь на берег найближчої водойми, i можна хоч цілий день його мити, натирати, прати з порошком коврики. Не біда, що продукти такого “купання” стікатимуть до водойми. Щоб купатися й відпочивати можна проїхати вгору по течії там же вода чиста, а на чистій блискучій машині їздити навіть приэмно i не соромно.
Наші водойми вже давно перетворилися на приховані звалища. Вода справно ховає все, що до неї не кинуть, прикриваючи своїх невдячних шкідників. Люди навіть не замислюються, що можливо влітку сюди прийдуть їх власні діти або навіть вони самі, порізавши ногу, будуть лаяти якогось злодія.
Навіть наші “менші брати” на відміну від “царів природи” не плюндрують місця свого існування бо тоді природа позбавиться від них як позбавляється організм від вірусів. Приходять на думку слова з іншої пісні: “Переможена природа, хто перемагав молодець, в нагороду за цю перемогу до нас скоро прийде кінець.”
Давайте задумаємося над цими, можливо, пророчими словами.

 

Автор: Роман Панюшкiн.