Доки є річки, а не самі лиш назви

Доки є річки, а не самі лиш назви
Ще назва є, а річки вже немає.
Усохли верби, вижовкли рови,
І дика качка тоскно обминає
Рудиментарні залишки багви.

 

Ці рядки Ліни Костенко як реквієм і як епілог до сумної статисaтики. Малі річки становлять 90% річкової мережі басейнів великих річок України і зазнають надзвичайно великого антропогенного навантаження. Це і забір води на зрошення, й активне зарегулювання русел рік за допомогою водоймищ, спрямлення русел, висока розораність земель (вона сягає 70-80%), низька лісистість басейнів. Оптимальним вважається 40%, але екологи свідчать, що навіть у Поліссі залісненість становить 20-30%, а в таких степових краях, як наш, - усього 5-10%. Крім того, наші Інгулець і Саксагань щорічно сплавляють по собі ще й засолені шахтні води. Як же треба берегти ці тоненькі живильні артерії, щоб не схлипувати згодом словами тієї ж поетеси: куди ти ділась, річечко? Воскресни! У берегів потріскались вуста.
Бережемо, добра б нам не було! Кілька років тому регіональна природоохоронна прокуратура уже притягувала до відповідальності директора КЖП № 44 Миколу Капінуса за засмічення, забруднення водоохоронної зони річки Саксагань. Як наслідок, на правому березі трохи наведено лад.
Але ось на лівому її березі, зокрема по вул. Упіта, як кажуть, і кінь не качався. Прибережна територія захаращена стихійними звалищами. По прокладених господарями будинку № 35 та інших на цій вулиці трубах до води сморідно стікають госп-фекалії. Причому не день-два, а роками. І ніхто: ні санітарно-епідеміологічна служба Саксаганського району, ні добродій Капінус цього не бачать. Чи не хочуть бачити? Через те природоохоронна прокуратура знов змушена всім протирати окуляри.
Та хіба тільки тут і цим посадовцям?
Хіба фахівці Криворізької регіональної державної екологічної інспекції та міського управління земельних ресурсів без підказки природоохоронної прокуратури не знають, що згідно зі ст. 61 Земельного кодексу України, прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності? Чому ж лише за вимогою прокурора вони провели обстеження водоохоронних та прибережних захисних смуг наших річок і виявили, приміром, що по вул. Курганській на лівому березі Саксагані приватний підприємець В. Васильєв самовільно зайняв 900 кв. м землі в 10 метрах від урізу води та розташував на ній склад металобрухту? Що коло цього ж складу виник гаражно-будівельний кооператив "Юність", який щодня "миє ноги" в Саксагані?
Що по вул. Зарічній, 122 якийсь В. Луц на перехресті річок Інгулець і Саксагань самовільно зайняв шматочок бережка та спорудив на ньому підсобне господарство по розведенню домашніх тварин та птиці, так що стоків від нього вистачає обом річкам?
Що приватний підприємець 0. Новосельний в зоні санітарної охорони річки Інгулець самовільно розташував станцію техобслуговування автомобілів?
Що так само на Широківському шосе, 7 зайняло собі землю під виробничу базу ЗАТ "Агло-Капітал", а МПП “Кентавр” у прибережній смузі Інгульця організувало обслуговування автомобілів? Словом, запитання є. Шкода, відповідей немає.
По дорозі у бік Західного кладовища до водоохоронної захисної прибережної зони р. Боковеньки, яка несе води свої в Карачуни - наш питний колодязь, не раз згадувала свого сусіда-автомобіліста, який казав, що присудив би довічне ув'язнення тому, хто придумав пакувальні целофанові кульки. Винахідник, звісно, не винен. Адже й столовим ножем можна вишукано їсти з виделки, а можна й порізатися. Все від внутрішньої культури людини. Дивлячись на степові посадки, що вже по коліна загрузли в тих кульках, думаю, що нам ще до цивілізованості, як до неба пішки.
Аж ось уже проблискує здаля водне плесо Боковеньки. Тут на її мальовничих берегах розташувалися садівничі товариства "Шахтопроходки"та "Криворіжсталі". Подивишся на дачі - душа радіє. І вигребені, і вичищені. Тільки куди ж оте все сміття з ділянок поділося? Правильно, угадали? За межі товариства, на бережок Боковеньки.
Мотрона Панова, власн. кор. “ЧГ”
Газета “Червоний гірник” 17.04.2004р. №61(19667)

Ремарка:
24 квітня 2004р. в рамках проведення тижневої Всеукраїнської екологічної акції “Жива вода – 2004. Спільні дії” громадська екологічна організація “Зелений світ – Дубова Балка” (м. Кривий Ріг) провела акцію, метою якої було покращення екологічного стану прилеглого берегу річки Саксагань та території парку ім. О. Суворова, підвищення рівня екологічної свідомості населення. До цієї акції долучилися організації “Просвіта”, клуб “Краєзнавець”, Інгульська паланка війська низового Запорізького, “Зелене Криворіжжя”, учні СШ №№ 34, 54. Усього понад 90 учасників.
Під час проведення акції виявлено, що справжнім лихом для річки стали горе-господарі, які вважають звичайною справою викинути листя з садів та загнилі овочі у річку, перетворюючи воду у болото, а також стічна каналізація, стік труб якої виходить у річку Саксагань, що і побачили екологи по вул. Фадеєва м. Кривого Рогу. а це призводить до того, що припиняється екологічна фільтрація – самоочищення води, посилюється замулювання річки Саксагань.

 

Голова
ГЕО “Зелений світ – Дубова Балка”    Зоя Бережна