Наслідки змін клімату - вже поруч з нами.

 

Наслідки змін клімату -  вже поруч з нами.

 

Проблеми змін клімату зазвичай ілюструють картинами танення  полярних льодовиків і  зростання рівня Світового океану. Тобто явищами, які хоч і вражають глобальними масштабами, але для пересічного українця є далекими і … нестрашними. В той же час клімат України також демонструє симптоми потеплішання і опустелення.  Це засвідчують не лише метеорологи, а й гідрологи, ботаніки, зоологи, ентомологи: зменшується кількість атмосферних опадів, знижується водність річок, поширюються на північ і захід типові степові види рослин та тварин. 

 

Вже на протязі двох років на сполох  б’ють лісівники Тернопільщини – у лісах південної  частини області спостерігається безпрецендентне пораження лісів особливо небезпечним шкідником – нічним метеликом із милою назвою Золотогуз (російська назва – “Златогузка”, латинська - Euproctis chrysorrhoea L.). Цікаво, що до останнього часу цього дива у наших широтах ніхто не спостерігав. Золотогуз – типовий степовий вид, що зустрічався у Південно-Східних та Причорноморських областях України, у Криму, на Кавказі, Балканах, та у  Поволжі. Інколи давав сплески розмноження - як правило, вони корелювали із сезонами спеки та посухи. Та от - внаслідок аномально теплих літніх місяців 2000 – 2003 р. ця комаха продемонструвала досі небачений спалах чисельності і багатокілометрову експансію у напрямку  Західного Поділля. На півдні  Тернопільщини вона масово пошкодила дубові деревостани у лісах “Галілея”, “Білавина” та “Звіринець”, дедалі частіше зустрічається у фруктових садах краю. Місцеві дубові ліси останнім часом перебувають не у кращому стані – є тому багато причин: від кліматичних аномалій до вибіркового винищування елітних екземплярів дерев внаслідок так званих “приіскових рубок”(pазначу, цілком протизаконних). А тут ще оця “козявочка-букашечка”…

Особлива підступність золотогуза полягає у тому, що для своїх лічинок він формує великі зимові кокони із значним запасом поживи у вигляді жмутків сухого листя. Усю весну дрібні лічинки – а їх у кожному коконі до 300 особин – живляться минулорічними запасами. З початком розпускання молодого листя гусінь золотогуза виходить на волю настільки гвалтовно і масово, що пташине населення лісів просто не в стані зібрати її та  порятувати дерева. Дорослі метелики з’являються у червні-серпні. Оскільки вилітають вони лише уночі, практично єдиним їхнім природним ворогом є кажани, яких, до речі, не так вже й багато залишилося у наших краях.

Керівництво Чортківського держлісгоспу протягом двох років не вживало жодних заходів по боротьбі із зологузом. Очікували на природні регуляторні механізми - спад чисельності шкідника, якого можна було сподіватися у вологий та холодний сезон. Як з’ясувалося, очікували марно, літо-2003 виявилось не менш сухим та спекотним, аніж попередні . У 2004 році вирішено застосувати авіаційну обробку лісових масивів хімічним інсектицидом «Димілін». Важливо провести її точно у період масового виходу лічинок, прицільно на пошкоджених ділянках та за сприятливої погоди. «Димілін» є достатньо ефективним синтетичним піретроїдним засобом боротьби з шкідливими видами метеликів широко спектру дії. Тобто, іншим видам лускокрилих також дістанеться…Інші, більш сучасні бактеріальні інсектициди, як виявилося, є надто дорогими для українських лісгоспів та складними у використанні. Адже оціночна вартість обробки пошкоджених золотогузом  угідь Чортківського ДЛГ «Диміліном» становила 150 – 200 тисяч гривень. Рішенням обласної ради з Фонду охорони навколишнього природного середовища Тернопільської області надано усього 90 тисяч. Інші кошти доведеться вишукати районним владам, самим лісовим господарствам, або… на чомусь зекономити. Скоріш за все, економитимуть на безпеці технології обробки та послідуючих лісопатологічних дослідженнях… 15 травня «кукурудзяники» вже літали над «Галілеєю». А тим часом висловлюється реальне побоювання, що чисельність золотогуза може скоротитися лише внаслідок повного знищення кормової бази шкідника. Зрозуміло, що якраз цього дуже не хотілося б …

Адже «Галілею» та «Білавіну» вважають найстарішими рукотворними лісами на Поділлі. За найпоширенішою версією, їх почали створювати у 16 столітті з метою захисту родових маєтків графів Лянскоронських від набігів татар, що йшли на Поділля зі сходу горизвісним Кучманським шляхом (саме так, «Кучманським»). Тоді мешканці краю перешкоджали рухові татарської кінноти, створюючи у лісовій гущавині засіки з повалених дерев.  Тобто, свого часу давня «Галілея» рятувала  поселення і замки від навали зі сходу, а от тепер вона сама опинилася під загрозою знищення таким от рудуватим, цілком неказистим «східним прибульцем».

 

Самичку-імаго того “звіра” Ви бачите на малюнку.  Розмах її крілець усього 30 – 40 міліметрів, а накрила вона ними майже 30 тисяч гектарів лісів.

 

Олександр Степаненко,

ЕГО «Зелений Світ», м. Чортків.