„Нема кордонів в екології”

Деякі враження з мандрівки по Польщі.

З 16 по 22 травня  міжнародна делегація „ЕКО-ТІРАС”, до складу якої увійшли представники неурядових екологічних об’єднань Молдови, Придністров’я та України відвідала Польщу з метою ознайомлення з досвідом управління річки Одер та налагодження зв’язків  з потенційними партнерськими організаціями та фондами.
 
З 16 по 22 травня  міжнародна делегація „ЕКО-ТІРАС”, до складу якої увійшли представники неурядових екологічних об’єднань Молдови, Придністров’я та України відвідала Польщу з метою ознайомлення з досвідом управління річки Одер та налагодження зв’язків  з потенційними партнерськими організаціями та фондами.
Програма була насиченою та  інформаційною. 
Польська „Dolnozlaska Fundaciya Ecorozvoi” підготувала та провела низку  зустрічей між   громадськими та державними організаціями, які впливають тим чи іншим чином на управління басейном річки Одер.
Після катастрофічної повені 1997 року, коли Польща  зазнала величезних збитків, це питання постало дуже гостро. Під час повеней Одер може розливатися на територію, яка  у 4 рази перевищує площу його русла. Уподовж останніх 200 років  річка Одер  (90% басейну якої належить Польщі) скоротилася на 200 км. Ця ріка має найбільші у Європі заплавні ліси, які тягнуться на протязі 100 км з обох берегів.
Ще 120 років тому уподовж ріки були побудовані греблі, які мали стримувати воду під час повеней, але вони не справляються з цією функцією.
Зараз фонд WWF працює над проектом переносу (віддалення) цих споруд від русла з метою збереження заплавних луків, не допускаючи будівництва. На цей час у Польщі нема закону схожого на Водний кодекс України, у зв’язку з цим господарча діяльність на прибережних територіях практично не обмежується. Держава віддає землю в оренду приватним господарям. Насадження дерев у заплавах здійснюється за десятирічним планом, іноді висаджують ділові породи. Третина земель Польщі охороняється тим чи іншим чином, хоча до  територій, що офіційно охороняються відноситься 1% цих земель.
На відстані 40 км від Вроцлаву здійснюється партнерський проект з чеською стороною, який передбачає переорієнтацію сільського господарства на вирощування великої рогатої худоби. Євросоюз підтримав цей проект та планує сплачувати компенсаційні субсидії таким землеробам, та тим хто скошує сіно з другої половини липня.
Польська екологічна громадськість прагне занести ці цінні заплавні території  до списку „Nature 2000” (статус загальноєвропейського значення).  Проект підтримано місцевими органами влади. Проведенні публічні слухання.
У 1997 році  створена коаліція „Охорона Одеру”, в яку увійшли представники Польщі, Германії та Чехії. Зараз вона складається з 34 членів. Для швидкого реагування існує Інтернет сторінка коаліції.
У квітні 1996 року була створена Міжнародна комісія по справах Одеру, головною метою якої було запобігання забрудненню ріки,  використання Одеру для питних потреб та сільського господарства, запобігання повеням. Після 2000 року країни почали втілювати Європейську водну директиву, а з 2002 року почала працювати Рамкова комісія. Ця комісія збирається 4 рази на рік. До її складу входять представники  країн басейну Одеру.   На засіданнях різних спеціалізованих груп розглядаються питання  щодо надзвичайних ситуацій, підземних вод, паводків, надзвичайних забруднень, іригації та багато інших. Фінансування здійснюється за рахунок внесків учасників конвенції та внесків інвесторів.
На теперішній час під натиском гідротехнічного відомства проводиться лобіювання проектів по спорудженню гребель, які мають стримувати повені, але дійсна мета  - це створення судноплавства. Вже є гроші на 2004-2006 р. виділені Євросоюзом. Але тут існує небезпека нецільового використання міжнародного фінансування. Пройшла лавина  кампаній зарегулювання рік на яку витрачено понад 250 млн. євро. За кредити EBI часто руйнуються ріки через програми SAPARD та PHARE. Так, за програмою „Одер 2006”, на даний час вже 150 км ріки зарегульовано. Це може спричинити нову катастрофу. Взагалі, більшість громадських організацій вважають, що катастрофічний повень 1997 року – це справа рук людини.
У Німеччині державна екологічна політика більш виважена. Всім хто займається відновленням річок платять дотації. Одним з екологічних девізів німців є: „Якнайдалі від ріки!” Корисно було б слідувати цьому девізу й усім іншим країнам.