Альтернативна енергія – утопія яка стала реальністю

Мова йде про так звані відновні джерела енергії – сонячну, вітрову, біогазову, термальну, гідроенергію

 

      Останнім часом скрізь у пресі, на телебаченні ми чуємо про енергозберігаючі технології використання яких дає можливість раціональніше використовувати енергію. Власне в Україні вже давно розроблена державна система регулювання споживання енергоносіїв та впровадження енергозбереження в усіх сферах життя. Та вивчати, досліджувати альтернативні джерела енергії і активно їх впроваджувати це не зовсім одне й теж саме.
Україна, яка тривалий час користувалася дешевим вугіллям, нафтою, газом, які надходили із Сибіру не надто переймалася розробкою та експлуатацією власних родовищ, розвитком інших джерел енергії.
Сьогодні ж ситуація кардинально змінилася. Ринок почав диктувати свої подекуди спартанські умови виживання. А Україна виявилась не зовсім готовою до них. Газовий удар, який так несподівано нанесла Україні її найближча сусідка і за сумісництвом газова магнатка Росія виявився настільки потужним, що мало не вибив нас із колії. Поспішно почали шукати вихід із патової ситуації. Де тонко там і рветься, каже народна мудрість. Не встигли оговтатися від „новорічного подарунку”, як зима підготувала ще одну несподіванку. Виявляється узимку навіть падає сніг і сильні морози, які виводять з ладу давно застарілу систему опалення у результаті чого цілі міста опиняються у крижаному полоні. Знову ж таки, не знайшли нічого кращого як поспіхом латати стару прогнилу систему теплопостачання й обіцяти кожному бажаючому встановити автономне опалення. Та це окрема тема.
   Поки урядові міністри вели перемовини із „добрими” і непоступливими сусідами журналісти вишукували і „викидали” на шпальти газет різноманітну інформацію про можливості та перспективи використання альтернативних джерел енергії в Україні, й намагалися зрозуміти, чому вони ще й досі так мляво впроваджуються.
Мова йде про так звані відновні джерела енергії – сонячну, вітрову, біогазову, термальну, гідроенергію. Завдяки природнім і кліматичним умовам наша країна має значні перспективи у використанні енергії Сонця. Сьогодні найбільш розповсюдженим напрямком є застосування сонячних установок для гарячого водопостачання, опалення і охолодження будинків, опріснення води, нагріву парників, для сушіння сільськогосподарської сировини. До прикладу, сонячні сушарки сіна широко використовуються у Франції, Польщі, Чехії, Литві. А в Німеччині пішли ще далі. Тут встановлено сонячні системи у 700 містах. Столицею сонячної енергетики визнано Фрайбург. Це університетське місто, яке розташоване на околиці Шварцвальда, вже впродовж 30 років має особливі „стосунки” із сонячною енергією. По цілому місту будинки виблискують блакитними кристалічними панелями. Маючи у своєму активі не менше ніж 4,3 МВт встановленої потужності фотоелектричних батарей, що відповідає близько 21 Вт на одного жителя, і 10000 м² площі сонячних колекторів, Фрайбург став діючою моделлю „сонячного” міста.
Сьогодні найбільша в Україні сонячна установка гарячого водопостачання площею 1200 м², продуктивністю 50 м³ на добу, з температурою води 60°С експлуатується у кримському пансіонаті „Кастрополь” з 1986 р. Подібні устаткування є у Донецькій області та на Закарпатті. 
      Місто Жидачів (Львівська область)  також не пасе задніх. У нас на базі Екологічного центру „ЕКО-Довкілля”, яким керує Ярослав Турченяк вже введено в дію автономну сонячну систему. На даху будинку екологічного центру на висоті 6 м. встановлено стандарту фотоелектричну панель загальною потужністю 100 Вт, яка складається із двох модулів по 50 Вт кожний; гарантований термін експлуатації яких становить немало небагато 30 років. За словами Я. Турченяка ця сонячна система забезпечує роботу комп’ютера та енергоощадних ламп освітлення протягом 4-5 годин улітку, а в зимовий час протягом 1-2 годин. Звичайно цього не достатньо для повноцінної роботи бази екологічного центру. Тому в найближчих планах п. Ярослава встановити ще 2-3 додаткові сонячні модулі, які зможуть забезпечити повноцінну роботу екологічного зеленого центру протягом всього робочого дня у зимовий час. Звичайно, на сьогоднішній день мати власну сонячну систему енергопостачання для пересічного мешканця справа не з дешевих, - зауважує Ярослав Володимирович. – Але це, практично, вічне джерело енергії у вас на даху”.   
 
(Часопис „Новий час” №7 від 18.02.2006р)
Оксана Франків